Справа №   1-99/11р.   

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 травня 2011 року                                                                       м. Полонне

 Полонський районний суд Хмельницької області

                    в складі:           головуючого - судді                    Дідек М.Б.

                                              при секретарі                              Олійник Л.А.

                    з участю           прокурора                                   Гончара І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну  справу про обвинувачення

ОСОБА_1  ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоселиця Полонського району Хмельницької області,

жителя  АДРЕСА_1,   поляк,

громадянина України, освіта неповна вища,має на утриманні неповнолітню дитину, приватного підприємця,, не судимого.

-           у вчиненні злочину передбаченого  ч.1 ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 148920 від 10.02.2006 року  виданого Полонською районною державною адміністрацією є фізичною особою підприємцем. На підставі ліцензії серії НОМЕР_1, виданої  11.10.2011 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспортні Міністерства транспорту та зв’язку України здійснював підприємницьку діяльність  по внутрішньому перевезенню пасажирів автобусами та на таксі з правом найму працівників приватного підприємства.

Здійснюючи свої повноваження щодо використання найманої праці  на початку жовтня 2010 року в очолюване ним приватне підприємство прийняв на роботу водіями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Проте умисно порушуючи вимоги ст.ст. 24,24-1,48, КЗпП України не уклав з даними особами  письмові трудові договори та у тижневий строк з моменту фактичного допущення їх до роботи  не зареєстрував у державній службі зайнятості і не вніс в трудові книжки відомості про їх роботу у приватному підприємстві.

Крім того, всупереч вимогам ст.30 Закону України «Про оплату праці»підсудний не здійснював облік  виконуваних потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 роботу і бухгалтерський облік витрат на оплату їх праці у встановленому порядку.

Наведеними протиправними діями, які були припинені 01.03.2011 року, підсудний порушив трудові права потерпілих передбачених ч.2 ст. 2 КЗпП України, зокрема : на право шляхом укладення трудового договору з фізичною особою, соціальний захист та щорічну оплачувану відпустку .

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе  у грубому порушені законодавства про працю визнав та пояснив, що  вимоги передбачені статтями 24,24-1,48 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці»при прийняті на роботу потерпілих не виконував,  поскільки вони працювали з випробуванням, тому не знав, чи вони його витримають. Лише 02 березня 2011 року ці вимоги закону ним були дотримані.

Із досліджених у судовому засіданні пояснення потерпілого ОСОБА_4 даних ним на стадії досудового слідства, на початку жовтня 2010 року  приватним підприємцем ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм, однак до 02 березня 2011 року трудовий договір з ним не укладався, його реєстрація в державній службі зайнятості не проводилась, облік робочого часу не вівся, а заробітну плату отримував готівкою в розмірі 900грн. щомісячно. (а.с. 27-28)

Аналогічні пояснення на цій же стадії давали потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 33-34,39-40).

Згідно акта перевірки від 11.03.2011 року проведений Територіальною Державною інспекцією праці у Хмельницькій області, під час проведення перевірки дотримання приватним підприємцем ОСОБА_1 трудового та іншого законодавства було виявлено, що він використовував найману працю водіїв ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з якими трудові договори не були укладені та незареєстровані в державній службі зайнятості, записи в трудові книжки про їх працевлаштування не були внесені, облік виконуваних ними роботи та витрат на  їх оплату праці у встановленому порядку не вівся. ( а.с. 17-18).

Викладене в згаданому акті факти виявлених порушень трудового законодавства підсудний не заперечував.

       Аналізуючи  досліджені у справі докази достовірність яких у зв’язку з їх відповідність фактичним обставинам за яких мали місце порушення підсудним законодавства про працю , які в даному випадку з урахуванням їх характеру, тривалості та кількості потерпілих є грубими, сумніву не викликають, тому його злочинні дії підлягають кваліфікації за ч.1 ст. 172 КК України.

          Визначаючи підсудному вид та міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також, що підсудний злочин вчинив вперше, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, тому вважаю за можливе призначити йому покарання у виді штрафу.

          Таке покарання  щодо підсудного є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі  наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -         

ЗАСУДИВ :

                 ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят )грн.

          До набрання вироку законної сили обрати засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід  підписку про невиїзд.

На вирок  суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                                            Головуюча - суддя                                                                               М.Б. Дідек