Справа № 2-82/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          30 травня 2011 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої  - судді         Кучеренко О.А.

при секретарі         -        Сєрбіній І.В.

за участю представника позивача:        ОСОБА_1

                представника третьої особи  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Новосілка справу за позовом ОСОБА_4 до нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_6, Обласного об’єднання церков Євангельських Християн-баптистів, третя особа – відділ виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконними дій нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори по відмові у видачі свідоцтва на майно, коли торги не відбулися, поновлення строку позовної давності , -  

В С Т А Н О В И В :

          11.01.2011 р. позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи позовні вимоги наступним. На підставі рішення Великоновосілківського. районного суду Донецької області від 29 лютого 2000 року відділ державної виконавчої служби Великоновоселківського РУЮ відкрив виконавче провадження про стягнення с СГ « Арго - Фудз» на користь позивача його долі в статутному фонді підприємства. В зв'язку з відсутністю у відповідача коштів, на майно було накладено арешт. Актом передачі від 26 березня 2001 року йому було передано промислову будівлю підприємства з прибудовами водонапірною баштою, замощенням на загальну суму 67075 грн. 77 коп. Актом від 04 жовтня 2002 року, складеного відділом виконавчої служби вказані будівлі також були передані відповідачу - ОСОБА_6, який отримав свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна, коли торги не відбулися, виданого 17 жовтня 2002 року Великоновосілісівською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1932 та зареєстрованою 24 жовтня 2002 року у Великоновоселківському бюро технічної інвентаризації за № 226. З грудня 2002 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі продажу вказаного майна з Обласним об'єднанням церков Євангелістських Християн-баптистів. За результатами перевірки Донецьким обласним управлінням юстиції виконання виконавчого документа №2-1, виданого 29.02.2000р., постановою виконавчої служби Великоновосілківського району Донецької області від 01.03.2005р. акт від 04.10.2002г. був скасований. Рішенням від 30 листопада 2009 р. Великоновосілківського районного суду Донецької області свідоцтво про придбання ОСОБА_6 арештованого нерухомого майна, коли торги не відбулися, яке складається з трьох будівель: виробничої будівлі, з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, які розташовані АДРЕСА_1 Великоновосілківського району Донецької області, видане 17 жовтня 2002 року державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 1032 визнано недійсним. На підставі викладеного, він вважає себе власником майна, яке складається з трьох будівель: виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, які розташовані АДРЕСА_1 Великоновосілківського району Донецької області. Зазначає, що звернувся до Великоновосілківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна, коли торги не відбулися, яке складається з трьох будівель: виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, які розташовані АДРЕСА_1 Великоновосілківського району Донецької області. Листом 05.08.2010 нотаріус Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовив йому у видачі свідоцтва на тій підставі, що спірне майно належить Релігійній общині Євангельських християн-баптистів « Центральна церква ЄХБ». Вважає аргументи нотаріуса безпідставними, а свої права такими, що підлягають захистові шляхом подачі віндікаційного позову до добросовісного набувача. Вказує, що є підстави, передбачені ст. 388 ЦК, які дають йому право витребувати майно у добросовісного набувача - Обласного об'єднання церков Євангелістських Християн-баптистів. Спірне майно вибуло з його володіння не його волі. Вважає, що ОСОБА_6 не мав права укладати договір купівлі - продажу 3.12.2002р. Вказаний договір укладено на підставі скасованого акту від 04.10. 2002 р. та недійсного свідоцтва від 17.10.2002 р. Зазначає, що він, як особа, яка є власником майна, яке було відчужене шляхом укладання відплатного договору особою, яка не мала права відчужувати вказане в договорі майно, має право захистити своє майно шляхом подання віндікаційного позову з урахуванням положень діючого законодавства, роз'яснень викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 квітня 1978 року № 3 (зі змінами) "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними". Вважає, що він пропустив строк звернення до суду за захистом моїх прав з поважних причин з урахуванням того, що впродовж 8 років - з 2002р- він звертався до правоохоронних та судових органів з вимогами захистити його права. Просить суд поновити строк позовної давності; визнати дії нотаріуса Великоновосілківською державною нотаріальною конторою по відмові мені у видачі свідоцтва на майно, коли торги не відбулися, яке складається з трьох будівель: виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, які розташовані АДРЕСА_1 Великоновосілківського району Донецької області незаконними; витребувати у Обласного об'єднання церков Євангелістських Християн-баптистів на мою користь промислову будівлю підприємства, яка складається з трьох будівель: виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, які розташовані АДРЕСА_1 Великоновосілківського району Донецької області.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє за довіреністю  від 14.12.2010 р. (а.с. 38) підтримала позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що ОСОБА_4 не здійснював реєстрацію на своє ім’я права власності спірних будівель, розташованих у с. Красна Поляна Великоновосілківського району Донецької області. Його право власності на зазначені споруди підтверджується актом передання виробничої будівлі з прибудовами від 26.03.2001 р., а тому позивач вважає, що саме він був власником вказаних ним у позові споруд.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні 14.03.2011 р., зазначив, що при зверненні позивача щодо видачі йому свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна діяв правомірно, у встановлений строк надав відповідь, у якій відмовив у видачі даного свідоцтва, оскільки на час звернення ОСОБА_4 власником спірного майна була церква Євангельських Християн-баптистів і він не мав права видати свідоцтво іншій особі.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, у якій просить справу розглянути без його участі за участю його представника ОСОБА_1 (а.с. 52).

          Представник відповідача Обласного об’єднання церков Євангельських Християн-баптистів, відповідач ОСОБА_6, Нотаріус Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 146, 147,148).

Оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, позивач просить провести заочний розгляд справи, суд ухвалив на підставі ст.ст. 169, 224 ЦПК України розглянути справу заочно.   

          Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, свідка ОСОБА_8, надані у судовому засіданні 28.04.2011 р., згідно яких при посвідченні нею договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.12.2002 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, діючим від імені Обласного об’єднання церков Євангельських Християн-баптистів жодних порушень встановленої процедури для укладання такого виду договорів не було, всі необхідні документи сторонами буди надані, дослідивши матеріали справи, у тому числі позицію відповідача ОСОБА_6, викладену ним у відповідних заявах (а.с. 22, 32,35,122,125,143), згідно якої просить у задоволенні позову відмовити, вивчивши матеріали виконавчого провадження по справі в/л 2-1 від 29.02.2000 р., судом фактично встановлено наступне.

          26.03.2001 р. начальником ДВС Великоновосілківського управління юстиції В.Є. Худяновим на підставі виконавчого листа № 2-1 від 29.02.2000 р. про стягнення з СП «Арго-Фудз» с. Красна Поляна на користь ОСОБА_4 125730 грн. складений акт передачі виробничої будівлі з прибудовами; будівлю на суму 67075,77 грн. передано стягувачу, ОСОБА_4 згідно ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.6).

          04.10.2002 р. начальником ДВС Великоновосілківського управління юстиції В.Є. Худяновим на підставі виконавчого листа № 2-607 від 29.08.2000 р. про стягнення з СП «Арго-Фудз» с. Красна Поляна на користь ОСОБА_6 116141 грн. складений акт передачі виробничої будівлі з прибудовами, водонапірної башти, замощенням на суму 70551,34 грн. передано стягувачу, ОСОБА_6 згідно ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.7).

17.10.2001 р. державним нотаріусом ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_6 видано свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна, яке складається з трьох будівель-виробничої будівлі з пристройкою, котельної, водонапірної башти, замощення, яке знаходиться АДРЕСА_1, загальною площею 525, 2 кв м, виробничою 297,5 кв м (а.с. 87).

03.12.2002 року укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, діючим від імені Обласного об’єднання церков Євангельських Християн-баптистів. Предметом даного договору є нежиле приміщення, що складається із основної будівлі з надвірними побудовами та спорудами, розташованої АДРЕСА_1 на присадибній ділянці земель Краснополянської сільської Ради; на вказаній земельній ділянці знаходиться основна будівля із залізобетонних панелів, кирпична, виробничою площею 297,5 кв м, загальною площею 525,2 кв м. (п.1.2 договору). Продаж вчинено за 45 000 грн. (п. 4 договору). Договір зареєстровано в реєстрі за № 2443, посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_11 (а.с. 86).

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30.11.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до Великоновосілківської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності на будівлю позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково; свідоцтво про придбання ОСОБА_6 арештованого нерухомого майна, коли торги не відбулися, яке складається з трьох будівель: виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, які розташовані АДРЕСА_1 Великоновосілківського району Донецької області, видане 17.10.2002 року державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 1932 визнано недійсним; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 10-11).

03.08.2010 р. позивач звернувся до Державної Великоновосілківської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна, коли торги не відбулися, яке складається з трьох будівель, виробничої будівлі, з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, які розташованої АДРЕСА_1 Великоновосілківського району Донецької області (а.с. 14).

05.08.2010 р. на ім’я позивача надана відповідь Державного нотаріуса ОСОБА_5, згідно якої у видачі даного свідоцтва відмовлено, оскільки на цей час майно належить Релігіозній общині Євангельських християн-баптистів «Центральна церква ЄХБ» (а.с. 15).

В відповідності з вимогами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на те, що позивач мав довідатися про порушення свого права саме від часу набрання чинності рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30.11.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до Великоновосілківської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності на будівлю (а.с. 10-11), тобто 11.12.2009 р., позивач звернувся до суду 11.01.2011 р., вимоги ОСОБА_4 щодо поновлення строку позовної давності є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Згідно положення ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про власність» від 1991 р. власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, нормами Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про власність» від 1991 р.  передбачено право лише власника витребувати належне йому майно з чужого незаконного володіння.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в  межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно  ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, позивачем у судовому засіданні не доведено його право власності на спірне майно, а саме нежиле приміщення, що складається із виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, розташованої АДРЕСА_1.

Посилання представника позивача на акт передачі від 26.03.2001 р. позивачу виробничої будівлі з прибудовами (а.с.6), як на підтвердження права власності позивача на зазначені споруди, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Оскільки даний акт укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України, у частині дослідження обґрунтування позивача щодо його права власності на спірне майно суд застосовує положення  Цивільного кодексу Української ССР від 18.07.1963 р.

Нормою ст. 128 Цивільного кодексу Української ССР від 18.07.1963 р.  право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Зазначене не заперечується і ч. 1 ст. 12 Закону Укрїни «Про власність» від 1991 р., згідно якої громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Тобто, акт передачі позивачу спірного майна не є документом, підтверджуючим його право власності на нього, оскільки жодних правочинів про придбання ОСОБА_4 виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, розташованої АДРЕСА_1 в період з 26.03.2001 р. (час складання акту передачі)  по 03.12.2002 р. (час укладання договору купівлі-продажу нежилого приміщення між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, діючим від імені Обласного об’єднання церков Євангельських Християн-баптистів) укладено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що право вимоги щодо витребування виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, розташованої АДРЕСА_1 позивачу не належить, а тому необхідно відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Щодо вимоги позовної заяви про визнання дій нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 по відмові позивачу у видачі свідоцтва на майно, коли торги не відбулися, яке складається з трьох будівель: виробничої будівлі з прибудовою, котельні, водонапірної башти, замощення, розташованої АДРЕСА_1, суд також вважає за необхідне відмовити позивачу й у цій частині позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодних доказів про порушення відповідачем ОСОБА_5 вимог Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004  N  20/5.

         Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_6, Обласного об’єднання церков Євангельських Християн-баптистів, третя особа – відділ виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконними дій нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори по відмові у видачі свідоцтва на майно, коли торги не відбулися, поновлення строку позовної давності.

         Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові  витрати  складаються  з  судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витратами, пов’язаними з розглядом справи, зокрема є витрати на правову допомогу.

         Враховуючи те, що суд прийшов до висновку щодо відмови позивачу у задоволенні позовної заяві, в відповідності зі ст. 88 ЦПК України, витрати, понесені позивачем при розгляді справи стягненню з відповідача не підлягають.          

          На підставі  ст.  ст.  330, 346, 387, 388, 390 Цивільного Кодексу України,  Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004  N  20/5, керуючись  ст.  ст.  10, 11, 59,60, 209, 212, 214-215, 223,224-226,228 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_6, Обласного об’єднання церков Євангельських Християн-баптистів, третя особа – відділ виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконними дій нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори по відмові у видачі свідоцтва на майно, коли торги не відбулися, поновлення строку позовної давності – відмовити у повному обсязі.

          Заочне рішення може бути переглянуте Великоновосілківським районним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 229 ЦПК України, та може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.     

            Відповідно до вимог ст. 232 ч. 2 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України, тобто апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду через даний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Повний текст рішення виготовлено 31.05.2011 р.

Суддя                                                                                                    Кучеренко О. А.