ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29»квітня 2011 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, у складі:
головуючого судді –Антонюка О.В.,
при секретареві –Швець З.В.,
з участю державного обвинувача –ст. помічника прокурора Хмельницького району Романова А.І., потерпілого ОСОБА_1 та захисника-адвоката –ОСОБА_2, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню,
ОСОБА_3,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, гр. України, з середньою освітою,не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою:АДРЕСА_1,
у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Судовим слідством, місцевий суд,-
ВСТАНОВИВ:
04 вересня 2010 року, близько 19 год. 30 хв., ОСОБА_3, перебуваючи на подвір”ї господарства потерпілого ОСОБА_1, що АДРЕСА_2, в ході суперечки з останнім, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_1 удар кулаком в область лівого плеча, від чого потерпілий впав на землю. Після цього підсудний, продовжуючи свої дії, спрямованні на побиття потерпілого, умисно наніс йому ще декілька ударів ногами по різним частинам тіла, в тому числі по лівій частині тулуба.
В результаті побиття, ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м’яких тканин лівої половини грудної клітки, закритого перелому 9-го ребра лівої половини грудної клітки, які згідно висновку судово-медичного експерта за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, вину свою в пред”явленому обвинуваченні фактично визнав частково. При цьому, повністю погоджуючись з показами потерпілого, підтверджуючи обставини нанесення ударів ОСОБА_1, вважав заподіяння ним потерпілому тілесних ушкоджень з необережності, внаслідок падіння ОСОБА_1 на цеглу або на землю. В скоєному розкаюється.
Крім часткового визнання вини підсудним, його вина у скоєнні інкримінованих дій підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 04 вересня 2010 року у вечірній час, коли він за адресою свого проживання займався домашніми справами, до нього на подвір”я зайшов підсудний і став пропонувати його співмешканці ОСОБА_4 збирати речі і їхати з ним (ОСОБА_3), на що вона відмовилась. У свою чергу, він (ОСОБА_1) став виганяти підсудного з подвір’я і у них виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 спочатку наніс йому удар кулаком в ліве плече, від якого він впав на землю, а потім ще близько 4-5 ударів ногою по тулубу від яких він відчув різкий біль в лівій частині тулуба. Внаслідок таких дій підсуднього, йому було заподіяно крововиливи грудної клітки та перелом ребра зліва. В ході досудового слідства, йому підсудним відшкодовано заподіяну матеріальну та моральну шкоду, він примирився з ОСОБА_3 і претензій до нього більше не має.
Свідок ОСОБА_4 –колишня співмешканка потерпілого, суду показала, що 04.09.2010 року, у вечірній час, коли вона перебувала поруч з будинком у себе на господарстві, а її чоловік ОСОБА_1 виносив та складав цеглу під хатою, до них на подвір’я зайшов підсудний і запропонував їй збирати речі і їхати з ним, на що вона відмовилась. Почувши таку розмову, ОСОБА_1 став виганяти ОСОБА_3 з подвір’я і між ними виникла суперечка, в ході якої підсудний спочатку кулаком вдарив ОСОБА_1 в плече від чого останній впав на землю, а потім наніс потерпілому ще декілька ударів ногою по тулубу. На її крики ОСОБА_3 припинив наносити удари ОСОБА_1 і залишив подвір’я. Пізніше, ОСОБА_1 скаржився їй на сильний біль в лівій частині грудної клітини, а саме в місці нанесення йому ударів підсудним. Вона впевнена, що від удару ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_1 впав на землю, а не на цеглу.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта №1867 від 20.09.2010 року у ОСОБА_1 станом на 05.09.2010 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м’яких тканин лівої половини грудної клітки, лівого ліктьового і плечового суглобів, садна шкіри лівого передпліччя, закритого перелому 9-го ребра лівої половини грудної клітки, що могли утворитися від дії тупих твердих предметів, під час та за обставин, що вказані потерпілим та за своїм характером в частині крововиливу м’яких тканин лівої половини грудної клітки, закритого перелому 9-го ребра, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а в іншій частині до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Характер і локалізація тілесних ушкоджень виключають можливість їх утворення при падінні з висоти власного зросту.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі і досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а вину ОСОБА_3 доведеною в тому, що він 04 вересня 2010 року, близько19 год. 30 хв., на подвір”ї господарства потерпілого ОСОБА_1, що АДРЕСА_2, в ході суперечки з останнім, на грунті особистих неприязних стосунків, вчинив його побиття. При цьому, наніс ОСОБА_1 один удар кулаком в область лівого плеча та декілька ударів ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров”я.
Такі дії підсудного, суд розцінює, як заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України.
При цьому суд виключає з обвинувачення підсудного, як обставину, що обтяжує його покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки такі обставини не знайшли, на думку суду, свого достатнього підтвердження в ході судового слідства.
Даючи оцінку заявам підсудного про необережне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, суд визнає їх не правдими і даними з метою ухилення від відповідальності за фактично скоєне, а тому відхиляє їх. Оскільки, такі заяви повністю заперечуються детальними і послідовними показами потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_4, даними в ході досудового слідства і підтвердженими в судовому засіданні, які узгоджуються, як між собою, так і з висновками експерта, іншими матеріалами справи і не довіряти яким у суда не має підстав.
Також суд відхиляє заяви ОСОБА_3 і його захисника, щодо щирого каяття підсудного і не визнає наявність такої обставини, як пом’якшуючої покарання останнього. Оскільки поведінка підсудного в ході досудового слідства, пов’язана з неодноразовою зміною показів, а також в судовому засіданні щодо ухилення від відповідей на конкретні запитання, дачі суперечливих показів, свідчить, на думку суду, про нещирість його позиції.
Враховуючи вищезазначені обставини, за відсутності достатніх підстав, на переконання суду, не підлягає задоволенню клопотання захисника-адвоката щодо застосування до ОСОБА_3 ст. 69 КК України і призначення йому більш м’якого покарання, ніж передбачене законом за даний злочин.
Призначаючи підсудному покарання, суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 скоїв умисний злочин середньої тяжкості, разом з тим, до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше у вчиненні протиправних дій помічений не був. В ході досудового слідства добровільно відшкодував потерпілому заподіяну злочином шкоду і примирився з останнім, що визнається судом обставиною, яка пом’якшує покарання підсудного.
З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, всіх даних про особу підсудного, його в цілому позитивних характеристик, суд приходить до переконання про можливість призначення ОСОБА_3 менш суворого покарання з альтернативних, передбачених санкцією статті 122 ч.1 КК України –у вигляді обмеження волі.
Крім того, враховуючи конкретні обставини справи і думку потерпілого, обумовлену примиренням з підсудним, суд, вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього ст.75 КК України і звільняє його від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 322-324, 328, 333-335 КПК України, місцевий суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на –1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 1 (один) рік.
Після набрання вироком законної сили:
- запобіжний захід обраний ОСОБА_3 –підписка про невиїзд –відмінити.
На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий по справі:
Суддя О.В.Антонюк