Справа № 2-82/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          30 травня 2011 року .                                                                       м.Тячів                                                                 

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Решетар В.І. при секретарі Марфіч В.В. з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 їх представника адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 –ОСОБА_7  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Тячівської міської Ради, Тячівського міського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_6 де треті особи Тячівська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_9 про визнання договорів дарування недійсними  та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Тячівської міської ради, Тячівського міського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_6 де треті особи Тячівська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_9 про визнання договорів дарування не дійсними,

                                                  В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, Тячівського міського бюро підприємства технічної інвентаризації, Тячівської міської ради про визнання договорів дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного 18 травня 1995 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного 25 вересня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та скасування права власності на квартири за ОСОБА_10 та визнання права комунальної власності на квартири.

Ухвалою Тячівського районного суду від 16 серпня 2010 року в справі було залучено в якості відповідача ОСОБА_6, третіх осіб Тячівську районну державну нотаріальну контору та приватного нотаріуса Тячівського нотаріального округу ОСОБА_9.

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Тячівської  міської ради, Тячівського міського бюро технічної інвентаризації про визнання договорів дарування квартири АДРЕСА_2 укладеного 18 травня 1995 року від ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та визнання договору дарування квартири АДРЕСА_2 укладеного 25 вересня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та скасування права власності на квартиру за ОСОБА_10 та визнання права комунальної власності на квартиру.

Ухвалою Тячівського районного суду від  9 вересня 2010 року обидва позови об’єднано в одне провадження.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в позовних заявах вказують,  що їм було виділено рішенням Тячівської міської ради № 69 від 23 квітня 1985 року та ОСОБА_2 рішенням Тячівської міської ради № 92 від 22 квітня 1987 року відповідно квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. Рішенням Тячівського районного суду від 16 травня 1991 року ОСОБА_10 було знято з комунальної власності будинок АДРЕСА_4 та передано їй у приватну власність, однак вказане рішення було скасовано постановою Президії обласного суду Закарпатської області від 31 липня 1992 року. Відповідно до рішення Тячівського районного суду від 19 травня 1994 року  спірний будинок АДРЕСА_4  30 серпня 1994 року передано та зареєстровано за Тячівським управлінням житлово-комунального господарства.  Станом на 30 серпня 1994 року ОСОБА_10  не являлась власником будинку АДРЕСА_4. Однак в 1995 році спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_10. Рішенням Тячівського районного суду від 29 грудня 2004 року було визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3 укладеного  18 травня 1995 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6  та визнано недійсним  договір дарування кварти АДРЕСА_3  укладеного 25 вересня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Як встановлено  рішенням Тячівського районного суду 29 рудня 2004 року буд. АДРЕСА_4 було зареєстровано за ОСОБА_10  лише на підставі ухвали Тячівського районного суду  від 27 квітня 1995 року про відмову у перегляді рішення Тячівського районного суду  від 5 квітня 1994 року  яке не могло бути підставою для реєстрації права власності на будинок. Як на підставу задоволення позову позивачі посилаються на ст. ст. 48 ЦК Української РСР та ст. 145 п.3 ЦК України в ред..1964 року. Просять позов задовольнити та поновити їм строк на звернення до суду.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 1985 року яку їй виділила міська рада м. Тячів. Оспорювані нею договори дарування порушують її право на проживання та про них  вона довідалась в березні 2010 року коли отримала письмове повідомлення ОСОБА_4 про вивільнення квартири. Просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_2 з 1987 року. Просить визнати недійсними договори дарування  будинку АДРЕСА_4 так як вона має право на проживання в одній з квартир буд. АДРЕСА_4 та власником якого виявився відповідач ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги позивачів не визнали та пояснили, що як в 1985 році та в 1987 році Тячівська міська рада  не мала на балансі будинок АДРЕСА_4, а тому не вправі була видавати такі рішення позивачам. ОСОБА_4 на законних підставах  набув право власності на підставі договору дарування від 25 вересня 2002 року та почав ремонтні роботи будинку. Позивачам достовірно було відомо про оспорювані договори дарування ще в 1993 - 1995 роках  так як позивачі були сторонами спору по даному будинку в інших цивільних справах. Просять в позові відмовити та застосувати строки звернення до суду позивачів які хоч і просять їх поновити, однак поважних причин пропуску не вказують.

Представник відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_7 позовні вимоги позивачів не визнає, просить в позові відмовити та застосувати строки звернення до суду які позивачі пропустили без поважних причин.

Представник відповідача Тячівського міського бюро техінвентаризації в судове засідання не зявився, однак надіслав суду письмову заяву про слухання справи без його участі.

Представник відповідача Тячівської міської ради в судове засідання не зявився повторно,Ю хоч належним чином був повідомлений про місце та час слухання справи, суду причин неявки не вказав, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Представник третьої особи Тячівської райдержнотконтори та  приватний нотаріус ОСОБА_9 в судове засідання не зявились повторно, хоч належним чином були повідомлені про місце та час слухання справи, суду причин неявки не вказали, та ОСОБА_9 подала суду заяву про  розгляду справи без її участі.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з слідуючих підстав.

У відповідності до положень ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно до ст. 9 ЖК України житлові права громадян охороняються законом.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

А згідно до ст.. 60 цього Кодексу, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

В судовому засіданні встановлено, що згідно до рішення Тячівського районного суду від 24 грудня 2004 року, яке набуло законної сили згідно ухвали Судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2005 року, визнано недійсними договір дарування в частині дарування квартири АДРЕСА_3 , укладений 18 травня 1995 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_6  та договір дарування в частині дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 25 вересня 2002 року між ОСОБА_6  і ОСОБА_4. Цими ж рішеннями суду встановлено, що в АДРЕСА_3 проживала ОСОБА_11

Постановою президії Закарпатського обласного суду від 27 липня 1992 року скасовано рішення Тячівського районного суду від 16 травня 1991 року, яким було задоволено позов ОСОБА_10 та спірний будинок був знятий з комунальної власності Тячівської міської ради і переданий ОСОБА_10, а заяву ОСОБА_10 залишено без розгляду.

Згідно рішення комісії Тячівської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 23 квітня 1993 року будинок АДРЕСА_4 був повернений ОСОБА_10 як спадкоємниці її батька ОСОБА_8, який на той час помер.

10 червня 1994 року рішенням обласної комісії Закарпатської обласної ради народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих вищезгадане рішення Тячівської комісії було відмінене, так як ОСОБА_8 не був засуджений як жертва політичних репресій і комісія допустила порушення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

Крім того, згідно рішення Тячівського районного суду від  19 травня 1994 року , яке набуло законної сили, відмінено рішення  Тячівської районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 23 квітня 1993 року, так як ОСОБА_8 був засуджений за ч.2 ст.58 КК УРСР і реабілітований на загальних підставах , а не як жертва політичних репресій.

Рішенням Тячівського райсуду від 29 грудня 2004 року також встановлено, що даний будинок 17.05.1995 року зареєстрований за ОСОБА_10 лише на підставі ухвали Тячівського районного суду від 27.04.1995 року про відмову в перегляді рішення Тячівського райсуду від 05.04.1994 року про стягнення заборгованості по квартплаті за ново виявленими обставинами , яка не могла бути юридичною підставою для реєстрації будинку за конкретною особою і не посвідчувала право власності за нею, оскільки це є порушенням вимог пунктів 28-30 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація будинків, доданого до діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків і будинковолодінь в містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, з наступними змінами і доповненнями, так як подібною підставою могли бути тільки рішення суду про визнання за громадянами права власності на будинок та ухвали суду про затвердження мирової угоди, зазначена обставина стверджується наявністю самої ухвали суду (а.с.54)

За змістом ст. 61 ч.3 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набуло законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки вищенаведені обставини встановлені рішенням Тячівського райсуду від 29 грудня 2004 року, яке набуло законної сили, і у даній справі беруть участь також ті самі особи за виключенням позивача ОСОБА_11, то вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи і є встановленими.

Як встановлено в судовому засіданні позивачі як мешканці будинку, що проживають в квартирах АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 на законних правових підставах  вселились в будинок у відповідності  до рішень органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст. 243 ЦК України договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

В судовому засіданні встановлено, що передачі майна обдарованому не відбулось з тих причин, що в квартирах АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 проживають позивачі і на теперішній час і вони не були позбавлені як квартиронаймачі права на проживання в зазначених квартирах.

На переконання суду відповідач ОСОБА_6 отримав спірний будинок по договору, що був укладений з порушенням вимог закону, а тому він  був неналежним власником і укладений договір дарування  будинку 25 вересня 2002 року яким було обдаровано ОСОБА_4 підлягає визнанню недійсним з підстав  передбачених ст.. 48 ЦК України в ред.. 1964 р.

Згідно з положень ст.. 145 ч.3 ЦК України в ред.. 1964 р. майно, яке набуто безоплатно у особи, яка не мала права його відчужувати може бути витребуване у набувача у всіх випадках.

Разом з цим, при постановленні рішення Тячівського районного суду від 29 грудня 2004 року хоча і був встановлений факт протиправної реєстрації спірного будинку за ОСОБА_10 , однак питання про скасування цієї реєстрації не ставилося і рішення з цього приводу не приймалося.

У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачів які на законних правових підставах набули право користування квартирами АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, щодо скасування державної реєстрацію права власності ОСОБА_10 на квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 є підставними, в судовому засіданні доведені і підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачами одночасно вимог про визнання  права комунальної власності на квартиру АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 і зобов»язання Тячівську міську раду взяти її на баланс, то доводи позивачів з цього приводу належними і допустимими доказами не стверджені, є передчасними і до задоволення не підлягають, оскільки за змістом ст. 9 ЖК України право власності на житло набувається на підставах, передбачених законодавством України , в тому числі шляхом приватизації.

Зокрема, правові основи приватизації житла визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» ст.. 8 якого врегульовано організацію проведення приватизації та оформлення права власності.

На думку суду позивачам в справі слід поновити строк на звернення до суду за захистом своїх  житлових прав з тих причин, що вони взнали про порушення своїх житлових прав та  були повідомлені  про це відповідачем ОСОБА_4 про вивільнення ними квартир 29 березня 2010 року, що стверджується відповідним листами адресованими позивачам.

 Керуючись ст. ст. 3 , 4 , 10 , 11 , 60 , 61 , 209-215 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. ст..48,145, 182, 267, 217 ЦК України в ред. 2004 року, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, суд ,

                                                      Р  І  Ш  И  В:

          Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсними  договорів дарування квартир АДРЕСА_2,  АДРЕСА_1 укладеного 18 травня 1995 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та визнання договору дарування квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 укладеного 25 вересня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та скасування права власності на квартири за ОСОБА_10 та визнання права комунальної власності на квартири.

          Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2  задовольнити частково.

          Визнати недійсним договір дарування в частині дарування квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1, укладений 18 травня 1995 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 і посвідчений в Тячівській районній державній нотаріальній конторі за реєстраційним номером 1-1834 та визнати недійсним договір дарування в частині дарування квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1, укладений 25 вересня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 за реєстраційним номером  - 6224.

          Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_1, зобов»язавши Тячівське міське бюро технічної інвентаризацій провести відповідний запис у Книзі реєстрації прав на нерухоме майно .

          В решті позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Тячівського районного суду від 8 листопада 2010 року у виді заборони  ОСОБА_4 здійснювати роботи по знесенню, демонтажу, спричинювати ушкодження квартири АДРЕСА_1 та у виді заборони Тячівській міській раді приймати рішення по знесенню, демонтажу квартири АДРЕСА_1 до набрання чинності рішенням суду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

.

Головуючий суддя:                                                                      Решетар В.І.