КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011                                                                                           № 44/298

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева  М.Л.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 31.05.2011 року по справі № 44/298  (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора Бориспільського району Київської області на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 09.02.2009 року) по справі № 44/298    (суддя – Чеберяк П.П.)

за позовом           відкритого акціонерного товариства  «Авіакомпанія Авіалінії

                            України»,  с. Гора, Бориспільський район, Київська область

до                          Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Міністерство транспорту та зв’язку України, м. Київ

                             Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням

                             законів на  транспорті Київської області, м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача   Київське обласне управління  земельних ресурсів в особі

                              Бориспільського районного відділу земельних ресурсів

                             Київського обласного управління земельних ресурсів,

                              м. Бориспіль,  Київська область

                             закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»,

                             с. Гора, Бориспільський район, Київська область

про                        зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Авіалінії України» звернулось до господарського суду Київської області із позовною заявою до Київської обласної державної адміністрації  про зобов’язання вчинити дії, а саме: визнати бездіяльність відповідача неправомірною; зобов’язати відповідача скасувати Розпорядження № 208 від 14.04.2003 року в частині вилучення земель у позивача; зобов’язати відповідача повернути у постійне користування позивача вилучені земельні ділянки; зобов’язати Бориспільський районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни в кадастрові документи.

Ухвалою господарського суду Київської області № 02-03/2323/4 від 11.08.2008 року позовну заяву відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Авіалінії України» було передано за  правилами виключної підсудності до господарського суду м. Києва.

В процесі розгляду справи  в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить визнати недійсним та скасувати п. 1 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 14.04.2003 року № 208 «Про передачу в оренду земельних ділянок несільськогосподарських потреб» в частині вилучення та передачі в оренду земельної ділянки, зобов’язати Київську обласну державну адміністрацію відновити стан земельної ділянки, зобов’язати Бориспільський районний відділ земельних ресурсів Київського обласного управлення земельних ресурсів внести відповідні зміни до кадастрових документів.

Заява про зміну предмета позову прийнята місцевим господарським судом до провадження.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року (підписаного  09.02.2009 року) позовні вимоги задоволені повністю, а саме: вирішено визнати недійсним та скасувати п. 1 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 14.04.2003 року № 208 «Про передачу в оренду земельних ділянок несільськогосподарських потреб» в частині вилучення та передачі в оренду на 49 років земельної ділянки площею 4,8137 га забудованих земель закритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Аеросвіт» для розміщення інженерно – технічних та соціально – побутових об’єктів на території Гірської сільської ради Бориспільського району за рахунок земель відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Авіалінії України»; зобов’язано Київську обласну державну адміністрацію (01196, м. Київ, бул. Лесі Українки, 1) відновити стан земельної ділянки, загальною площею 4,8137 га, яка складається з земельної ділянки площею 3,0764 га та земельної ділянки площею 1,7373 га, які розташовані за адресою: 08300, Київська область, Бориспіль –7, аеропорт, який існував до порушення прав відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Авіалінії України» як землекористувача; зобов’язано Київську обласну державну адміністрацію (01196, м. Київ, бул. Лесі Українки, 1) повернути відкритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Авіалінії України» земельну ділянку, загальною площею 4,8137 га, яка складається з земельної ділянки площею 3,0764 га та земельної ділянки площею 1,7373 га, які розташовані за адресою: 08300, Київська область, Бориспіль –7, аеропорт, у постійне користування; зобов’язано Київське обласне управління земельних ресурсів в особі Бориспільського районного відділу земельних ресурсів Київського обласного управління земельних ресурсів (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код ЄДРПОУ 24214505) внести до кадастрових документів відповідні зміни щодо земельної ділянки загальною площею 4,8137 га, яка складається з земельної ділянки площею 3,0764 га та земельної ділянки площею 1,7373 га, які розташовані за адресою: 08300, Київська область, Бориспіль –7, аеропорт.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора, звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції  неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.  Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано всіх доказів по справі, а відтак, прийнято рішення, яке є незаконним. Крім того, скаржник звертає увагу, що рішення місцевого суду прийнято безпосередньо про права та обов’язки останнього, однак він не був залучений до участі у справі в якості третьої особи, а відтак не мав можливості обґрунтовувати свої заперечення.

При дослідженні матеріалів справи на предмет прийняття апеляційної скарги до провадження, колегією суддів апеляційного суду було встановлено, що господарським судом міста Києва прийнято рішення щодо прав та обов’язків скаржника, а саме щодо права користування спірною земельною ділянкою, внаслідок чого визнано подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року по справі № 44/298 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 31.05.2011 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач просить (врахувавши зміни до предмету позову) визнати недійсним та скасувати п. 1 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 208 від 14.04.2003 року щодо вилучення та передачу в оренду на 49 років земельні ділянки  закритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Аеросвіт» для розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових  об’єктів на території Гірської сільської ради Бориспільського району. Судом апеляційної інстанції встановлено, що даний пункт Розпорядження безпосередньо стосується права користування земельною ділянкою  (права оренди) закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», тобто скасування чи визнання зазначеного пункту Розпорядження Київської обласної державної адміністрації безпосередньо впливає на права та обов’язки останнього. Однак, суд апеляційної інстанції встановив,  що в порушення процесуального законодавства, місцевий господарський суд не залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт».

Стаття 129 Конституції України визначає як одні з основних засад судочинства законність і забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 91 ГПК закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на апеляційне оскарження рішень суду, що стосується їх прав і обов’язків. Обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України;

Оскільки, як вважає колегія апеляційного господарського суду, оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов’язків скаржника, якого не було залучено до участі у справі, вирішення спору без залучення його до участі у справі тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК і є безумовною підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.09.2009 № 01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

З урахуванням наведеного ухвалення господарськими судами рішення про права і обов’язки особи, що не була залучена до участі у справі, було підставою для прийняття до розгляду апеляційної скарги такої особи на відповідне рішення.

Процесуальний статус відповідної особи під час перегляду справи апеляційним господарським судом визначається останнім у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

В зв’язку з викладеним вище та відповідно до вимог чинного законодавства, колегія апеляційного суду встановлює статус скаржника закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» - в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року відповідно до ст.ст. 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, ст. 30 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 153к від 29.11.2010 року, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року, у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Тарасенко К.В. та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Майданевичем А.Г.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує частково з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське обласне управління  земельних ресурсів в особі  Бориспільського районного відділу земельних ресурсів в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про прийняття до провадження апеляційної скарги разом з конвертом, повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою відділення поштового зв’язку з зазначенням причини повернення, що було направлено зазначеній вище третій особі було повернуто з  причин, що адресат за зазначеною адресою не знаходиться.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. А тому,  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначкою «за зазначеною адресою не проживає» та з урахуванням наявності всіх необхідних матеріалів справи для розгляду, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення апеляційним судом процесуальних дій. А відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»)

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське обласне управління  земельних ресурсів в особі  Бориспільського районного відділу земельних ресурсів, проти чого також не заперечує представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, третіх осіб та прокуратури, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського  суду міста Києва від 03.02.2009 року по справі №  44/298 – скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач є відкритим акціонерним товариством, створеним в порядку корпоратизації державного підприємства шляхом передачі державного майна до статутного (складеного) капіталу позивача з метою ефективного використання такого майна.

Відповідно до п. 4.1. Статуту позивача засновником останнього є держава Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України.

Згідно з п. 4.2. Статуту позивача єдиним акціонером останнього є держава Україна в особі Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації.

Рішенням Гірської сільської ради № 3 від 21.01.2001 року відкритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Авіалінії України» надано у постійне користування для розміщення соціально-побутових та інженерно-технічних об’єктів земельну ділянку загальною площею 26,94 га, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль –7 (аеропорт).

На підставі вищевказаного рішення Гірської сільської ради позивачу було видано державний акт від 12.04.2001 р. серії ІІ-КВ № 001117 на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою площею 26,94 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 378.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як встановлено судом першої інстанції, в загальну площу 26,94 га земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль – 7 (аеропорт), входять земельні ділянки площами 3,0764 га та 1,7373 га (загальною площею 4,8137 га).

Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 14.04.2003 року № 208 «Про передачу в оренду земельної ділянки для сільськогосподарських потреб» було вилучено та передано в оренду на 49 років закритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Аеросвіт» для розміщення інженерно – технічних та соціально – побутових об’єктів земельні ділянки площею 4,8137 га забудованих земель за рахунок земель позивача.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 4 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев’ятою цієї статті (ч. 7 ст. 149 ЗК України).

Основною вимогою для проведення вилучення земельних ділянок є те, що воно може провадитись лише за згодою землекористувачів органами державної влади чи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судом першої інстанції було зазначено, що вилучення спірних земельних ділянок було здійснено без згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки відповідачу, однак закон не встановлює коло осіб, яким повинна надаватися згода.

Як вбачається з матеріалів справи, Висновком  № 1.6-326 від 01.04.2003 ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України»  «Про погодження проекту відведення земельної ділянки на умовах  довгострокової оренди (строком на 49 років) під розміщення інженерно-технічних та соціально-побутових об’єктів ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»» погодило проект відведення земельної ділянки та не заперечувало проти вилучення із землекористування авіакомпанії земельних ділянок загальною площею.

Таким чином, рішення суду першої інстанції базується на відсутності наданого відповідачу дозволу, однак це спростовується зазначеними вище доказами, та відсутністю на законодавчому рівні конкретизації особи, якій повинен надаватися дозвіл, як правило, це  юридична особа, яка заінтересована у вилученні земельної ділянки.  

Крім того, відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено  відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення. З матеріалів справи вбачається, на ділянці розміром 1,7373 га знаходиться нерухоме майно, яке належить ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на праві власності. А відтак, колегія апеляційного суду робить висновок, що вилучення земельних ділянок проводилося за згодою позивача небезпідставно.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Бориспільською районною державною адміністрацією на підставі вищевказаного розпорядження 15.04.2003 року було укладено із закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» договір оренди № 15-244 земельної ділянки площею 4,8137 га.

21.06.2003 року між Бориспільською районною державною адміністрацією та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт»було укладено договір купівлі –продажу земельної ділянки, зокрема й  площею 4,8137 га.

Однак, рішенням господарського суду Київської області у справі № 70/17-05/14/8/9 від 11.04.2007 року встановлено, що вилучення зазначених земельних ділянок відбулося з порушенням діючого законодавства, визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки площею 4,8137 га від 15.04.2003 р.; визнано недійсним договір купівлі –продажу земельної ділянки площею 4,8137 га від 21.06.2003 р.; вилучено у закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь Київської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку площею 4,8137 га, яка складається з земельної ділянки площею 3,0764 га та земельної ділянки площею 1,7373 га, які розташовані за адресою: 08300, Київська область, Бориспіль –7 (аеропорт).

Рішення господарського суду Київської області у справі № 70/17-05/14/8/9 від 11.04.2007 р. залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2007 р.

Ухвалою Верховного Суду України від 20.03.2008 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.10.2007 р. у справі № 70/17-05/14/8/9.

Зазначені вище процесуальні документи були визнані судом першої інстанції як преюдиціальні та покладені в основу прийнятті оскаржуваного рішення.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Київської області у справі № 70/17-05/14/8/9 від 11.04.2007 року та постанови Вищого господарського суду України від 22.10.2007 року у справі № 70/17-05/14/8/9, останні дійшли висновку про вилучення у закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» саме на користь Київської обласної державної адміністрації спірної земельної ділянки площею 4,8137 га в зв’язку з тим, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 14.04.2003 р. № 208 в частині вилучення спірної земельної ділянки за рахунок земель позивача не скасовано на день винесення судового рішення. Предметом спору у справі № 70/17-05/14/8/9 є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2003 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 020617 від 03.07.2003 року. В ході розгляду справи № 70/17-05/14/8/9  досліджувалися питання щодо правомірності укладення зазначених вище договорів. Мотивація рішення у справі є оцінкою наданих доказів, а не фактом який не потребує доведення в цій справі, що місцевий господарський суд врахував в якості встановлено факту, зокрема зазначив, що рішенням Господарського суду Київської області у справі № 70/17-05/14/8/9 від 11.04.2007 р. та постанови Вищого господарського суду України від 22.10.2007 р. у справі № 70/17-05/14/8/9 встановлено неправомірність вилучення у позивача земельних ділянок, але не відновлено порушених прав позивача як землекористувача. Крім того, уданій справі та у справі № 70/17-05/14/8/9 склад учасників не є тотожним. До того ж не може вважатися преюдиціальним  рішення господарського суду Київської області по справі № 116/12-06/8/11 від 16.06.2010 року, поданого представником позивача безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з тих же підстав.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок місцевого суду щодо задоволення  позовних вимог передчасним.

В зв’язку з викладеним вище, апеляційний суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, внаслідок чого колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14  «Про судове рішення у цивільній справі»,  рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу  встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)  невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частино 3 п. 3 ст. 104 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі № 44/298  – скасуванню, з наступним прийняттям нового рішення.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст.  4-7, 32, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі   №  44/298  задовольнити.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі                   № 44/298 скасувати. Прийняти нове рішення:

В задоволенні позову відмовити повністю.

3.  Матеріали справи № 44/298  повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили  з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.06.11 (відправлено)