ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.05.11 р.                                                                                 Справа № 2/13                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 24802721

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Сан”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35151092

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 04052844

за участю третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 04011880

за участю: заступника прокурора Донецької області

про визнання права власності

                                                                                                             Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – по дов.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: не з’явився

від третьої особи 2: не з’явився

від третьої особи 3: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

прокурор: Кравцов В.І. – по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Шалом”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Сан”, м.Донецьк про визнання за позивачем права власності на реконструйоване вбудовано-прибудоване приміщення (в літері А-6 та прибудові літера А1-1) загальною площею 817 кв.м, в тому числі, вбудоване приміщення (літера А-6) площею 503,3 кв.м, прибудову (літера А1-1) площею 313,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 134.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2010р. по справі №2/13 (з урахуванням ухвали від 12.03.2010р.) позовні вимоги задоволено: визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом”, м.Донецьк  на реконструйоване вбудовано-прибудоване приміщення (в літері А-6 та прибудові літера А1-1) загальною площею 817 кв.м, в тому числі, вбудоване приміщення (літера А-6) площею 503,3 кв.м, прибудову (літера А1-1) площею 313,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 134.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. по справі №2/13 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. по справі №2/13 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Сан”, м.Донецьк було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Підставою для скасування судового рішення Вищим господарським судом України вказано ті обставини, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права. Зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що самочинним будівництвом може вважатись не лише будівництво нових об'єктів, але і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючого нерухомого майна, розширення та технічне переоснащення підприємств.

Крім того, при прийнятті вказаного судового акту Вищим господарським судом України постановлено суду першої інстанції під час нового розгляду справи з’ясувати повне коло осіб, які підлягають залученню до участі у справі, у визначеному законом порядку забезпечити можливість такої участі.

Ухвалою від 01.04.2011р. господарським судом справу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.04.2011р.; зобов’язано позивача та відповідача надати суду, в тому числі, письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2011р. по справі №2/13.

Позивач у поясненнях б/н від 20.04.2011р. позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом” проведено реконструкцію та здійснено прибудову до нерухомого майна, яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку. Одночасно, в обґрунтування своїх вимог позивач вказав на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час проведення реконструкції/прибудови спірних об’єктів.

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2011р. не надав, листом б/н від 16.05.2011р. позов визнав у повному обсязі, розгляд справи просив здійснити без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Сан”.

Ухвалою від 11.04.2011р. господарським судом на виконання вказівок Вищого господарського суду України до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2, 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Донецьку міську раду, м.Донецьк, виконавчий комітет Донецької міської ради, м.Донецьк, Управління капітального будівництва Донецької міської ради, м.Донецьк відповідно; зобов’язано прокурора надати суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2011р. по справі №2/13; зобов’язано третіх осіб надати пояснення по суті спору; явку в засідання суду представників сторін, прокурора та третіх осіб було визначено судом обов’язковою.

Прокурор письмових пояснень по цій справі не представив, у судовому засіданні 16.05.2011р. проти задоволення позову заперечив.

Треті особи 1, 2, 3 будь-яких усних чи письмових пояснень по суті спору не надали, у судові засідання 22.04.2011р., 16.05.2011р. не з’явились.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, якщо відмітка  про відправку, зроблена   у   встановленому   порядку   на   першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 22.04.2011р., 16.05.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресами Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради, що є у матеріалах справи, витягу АЕ №737786 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданій стосовно Управління капітального будівництва Донецької міської ради, суд дійшов висновку про належне повідомлення третіх осіб про час і місце розгляду справи.

Таким чином, незважаючи на те, що треті особи в процесі розгляду справи так і не скористалися правами, передбаченими ст.22, 27 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та прокурора, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно купівлі-продажу спірного майна виникли під час дії цього Кодексу України) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із ст.224 вказаного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 17.01.1996р. між Представництвом Фонду державного майна України в м.Донецьку (продавець) та Товариством покупців, створеним членами трудового колективу структурного підрозділу державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування кафе „Северное”-кафе „Орбита” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування кафе „Северное”-кафе „Орбита”, який зареєстровано розпорядженням №2099 від 13.12.1996р. виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів.

За змістом п.1.1 вказаного договору продавець продав, а покупець придбав цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування, кафе „Северное”-кафе „Орбита”, який розташовано за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 134.

Пунктом 1.2 договору від 17.01.1996р. сторони погодили, що право власності на об’єкт перейшло до покупця на підставі протоколу №4 від 04.12.1995р. засідання конкурсної комісії про визначення кінцевого переможця та підтверджується цим договором.

17.12.1996р. сторонами зазначеного правочину був складений акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного комунального підприємства громадського харчування кафе „Северное”-кафе “Орбита”, за змістом якого продавець передав, а покупець прийняв викуплений 17.01.1996р. цілісний майновий комплекс вартістю 5670000000 крб. До складу вказаного об’єкту увійшло, у тому числі, вбудоване в житлову будівлю приміщення загальною площею 542,7 кв.м.

Відповідно до ст.153 Цивільнного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За висновками суду, договір від 17.01.1996р. відповідає вимогам чинного на час здійснення правочину законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

Крім того, 17.12.1996р. Представництвом Фонду державного майна України в м.Донецьку було видано свідоцтво про право власності Товариства покупців, створеного членами трудового колективу структурного підрозділу державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування кафе „Северное”-кафе „Орбита”, на викуплений цілісний майновий комплекс. За змістом свідоцтва від 17.12.1996р. грошові кошти в сумі 5670000000 крб. перераховані покупцем у позабюджетний фонд міста.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст акту приймання-передачі від 17.12.1996р., свідоцтва про право власності на викуплений цілісний майновий комплекс від 17.12.1996р., суд дійшов висновку, що договір від 17.01.1996р. було виконано сторонами у повному обсязі, внаслідок чого Товариство покупців, створене членами трудового колективу структурного підрозділу державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування кафе „Северное”-кафе „Орбита” набуло правомочності власника майна, передбачені ст.86 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р.

17.02.1997р. виконавчим комітетом Донецької міської ради було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю „Шалом”.

Згідно із п.1.1. статуту позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Шалом” створено за погодженням між фізичними особами - членами Товариства покупців структурного підрозділу державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування кафе „Северное”-кафе „Орбита” шляхом об’єднання їх вкладів з метою здійснення виробничо-господарської діяльності.

За змістом ст.12 Закону України „Про господарські товариства” товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Пунктом 3.1 статуту визначено, що для забезпечення діяльності позивача за рахунок цілісного майнового комплексу, який було викуплено Товариством покупців - членів трудового колективу структурного підрозділу Державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування кафе „Северное”-кафе „Орбита“ створюється статутний фонд, до якого передається, у тому числі, вбудоване в житлову будівлю приміщення площею 542,7 кв.м.

Таким чином, приймаючи до уваги зміст ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, суд дійшов висновку, що внаслідок передання учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом” вказаної нерухомості до статутного фонду позивача, останній став законним власником вбудованого в житлову будівлю приміщення площею 542,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 134.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.41 Конституції України, кожен  має  право  вільно володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.ст.319, 320 вказаного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, зокрема, використовувати його для здійснення підприємницької діяльності, якщо це не суперечить закону.

Наявність у позивача статусу власника спірного майна передбачає і наявність відповідних повноважень із здійснення прав, встановлених ст.86 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., ст.ст.316, 319, 320 Цивільного кодексу України з володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Як встановлено судом, рішенням №365 від 20.06.2007р. виконавчого комітету Донецької міської ради було, зокрема, затверджено розрахунок відсотку дольової участі у проектуванні та будівництві комплексної прибудови по фронту житлових будинків №№132, 134 по вулиці Артема в Київському районі, виконаний з врахуванням площ приміщень магазинів кожного учасника, що прибудовується.

Відповідно до вказаного розрахунку площа прибудови Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом” склала 403,2 кв.м, або 38,10% дольової участі в проектуванні та побудові.

Рішенням №324 від 23.07.2008р. виконавчого комітету Донецької міської ради внесено зміни в рішення №365 від 20.06.2007р. та встановлено, що дольова участь у проектуванні та будівництві комплексної прибудови по фронту житлових будинків №№132, 134 по вулиці Артема в Київському районі Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом” складає 365,77 кв.м, або 35,83%.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що особи, перелічені у розрахунках до рішень №365 від 20.06.2007р., №324 від 23.07.2008р. виконавчого комітету Донецької міської ради, є співвласниками майна, що розташовано на першому поверсі у житлових будинках №132, 134 по вул.Артема у м.Донецьку.

07.06.2007р. між Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради (УКС) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом” (володілець) був укладений договір №65 (з урахуванням додаткової угоди від 28.09.2007р.), предметом якого є взаємні зобов’язання з виконання проектування та будівельних робіт з комплексної прибудови по фронту житлових будинків №№132, 134 по вул.Артема в Київському районі.

Згідно із п.2 договору №65 від 07.06.2007р. (зі змінами та доповненнями) вартість дольової участі будівельних робіт володільця складає – 1947154 грн. 00 коп. за умови, що площа прибудови буде складати 403,2 кв.м (п.1 договору №65 від 07.06.2007р.).

За таких обставин, позивач перерахував на користь Управління капітального будівництва Донецької міської ради 1766360 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та квитанціями.

Одночасно, відповідно до ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств та відповідно до змісту ст.29 вказаного Закону України провадиться на підставі дозволу.

Згідно з вимогами ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

За поясненнями позивача, які з боку інших учасників судового процесу, в тому числі, Управління капітального будівництва Донецької міської ради, не спростовані, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт було здійснено реконструкцію вбудованого у житлову будівлю приміщення (літера А-6), проведено будівництво прибудови  (літера А1-1).

За результатами технічної інвентаризації Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики реконструйованого/прибудованого позивачем майна.

Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, суд дійшов висновку, що проведені за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом” реконструкція/прибудова спірних об’єктів нерухомого майна були здійснені самочинно.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.41  Конституції України, кожен  має  право  вільно володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно реконструйованого/прибудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Проведення в процесі власної господарської діяльності реконструкції/прибудови приналежного майна у світлі гарантій щодо здійснення права власності, його непорушності та визначеності підстав для його припинення, встановлених законодавством, не може мати своїм наслідком припинення або обмеження прав власності позивача на придбане майно з урахуванням його перебудови.

При цьому, для визнання права власності на самочинно реконструйоване/прибудоване майно, необхідно з’ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку земельної ділянки.

Як було встановлено вище та проти чого учасники справи не заперечують, позивач набув право власності на цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного комунального виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування, кафе „Северное”-кафе „Орбита”, який розташовано за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 134, та здійснив його перебудову.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності між позивачем Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради спорів стосовно виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом” умов договору №65 від 07.06.2007р.

Одночасно, за твердженнями позивача, які у відповідності до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України з боку третьої особи 3 не спростовані, Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради не було вчинено дій, направлених на передання володільцю за актом приймання-передачі приміщення площею, що відповідає дольовій участі Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом”, сприяння володільцю у реєстрації права власності на приміщення (надання документів, необхідних для оформлення права власності), що, за висновками суду, унеможливлює оформлення права власності на спірне майно у встановленому законодавством порядку.

До матеріалів справи не надано будь-яких доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом” повноважень власника майна.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради до позивача, до суду з вимогою щодо повернення майна у стан, який існував до проведення реконструкції нерухомості, знесення самочинно прибудованого майна, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цих дій. При цьому, за висновками суду, шляхом прийняття рішень №365 від 20.06.2007р., №324 від 23.07.2008р. виконавчого комітету Донецької міської ради та укладання договору №65 від 07.06.2007р., органами місцевого самоврядування вчинено дії, направлені на схвалення проведення реконструкції/прибудови по фронту житлових будинків №№132, 134 по вул.Артема в Київському районі.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірних реконструкції/прибудови Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом”.

Крім того, згідно з наданими до матеріалів справи експертними будівельно-технічними дослідженнями №09/10, №94т/10, які складено судовим експертом Вовк Є.Ю. (свідоцтво №977 від 07.04.2006р.), роботи з реконструкції вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 817 кв.м по вул.Артема, 134, не порушили несучих конструкцій житлового будинку та не погіршили технічний стан будівлі в цілому. Характеристики міцності конструкцій об’єкта нерухомості, споруджені згідно із проектом та підтверджені актами огляду прихованих робіт, забезпечують безпечну експлуатацію вбудовано-прибудованих приміщень. Вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 817 кв.м (ресторан „Танукі”) по вул.Артема, 134 відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що згідно із свідоцтвом №977 від 07.04.2006р. судовому експерту Вовк Є.Ю. надано право проводити дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, суд приймає до уваги вказані вище висновки як доказ дотримання позивачем будівельних, протипожежних та санітарних норм і правил, при здійсненні реконструкції/прибудови об’єктів нерухомості.

Стосовно наявності у позивача прав на земельну ділянку, на якій розташовано спірне майно, слід зазначити наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ч.ч.2, 3 Земельного кодексу України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Тобто, власники житлових та нежитлових приміщень, що розташовані в житловому будинку, є фактичними користувачами земельної ділянки, на якій розташовано сам будинок. Зазначена земельна ділянка в даному випадку використовується для експлуатації будинку спільно всіма власниками вбудованих приміщень.

Виходячи зі змісту довідки №01/4-3109 від 28.10.2010р. Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька” вбудоване нежитлове приміщення площею 503,3 кв.м розташовано у житловому будинку №134 по вул.Артема.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при здійсненні реконструкції вбудованого в житлову будівлю приміщення площею 542,7 кв.м позивачем не було порушено положень чинного законодавства щодо цільового використання земельної ділянки, на якій розташовано відповідне нерухоме майно.

Одночасно, згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частиною 4 ст.42 Земельного кодексу України передбачено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

За змістом листа №14-21-11/3777 від 16.07.2002р. Державного комітету по земельних ресурсах України „Щодо порядку встановлення розміру прибудинкової земельної ділянки, сплати підприємством земельного податку, необхідності оформлення правовстановлюючих документів на землю власниками багатоквартирних житлових будинків” передача частки прибудинкової території (земельної ділянки) в оренду або у власність власнику вбудованого приміщення багатоквартирного житлового будинку не передбачена законами України, внаслідок чого оформлювати правоустановчі документи на землю мають співвласники чи користувачі разом, а сплачувати земельний податок чи орендну плату залежно від частки у власності на будівлю чи споруду.

Таким чином, за твердженням позивача та висновками суду, експлуатація прибудови (літера А1-1) до реконструйованого вбудованого в житлову будівлю приміщення (літера А-6) має здійснюватися без встановлення меж земельної ділянки.

Крім того, згідно із ст.2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Як встановлено судом, 26.10.2010р. між Донецькою міською радою (одержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом” (платник) було укладено договір плати за земельну ділянку під нежитлове приміщення, за змістом п.1.1 якого одержувач надає, а платник приймає у строкове платне користування без виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 299,06 кв.м, яка знаходиться на території Київського району м.Донецька по вул.Артема, 134 для ведення господарської діяльності у власному нежитловому приміщенні площею 817 кв.м, з прибудинкової території будівлі для сплати до місцевого бюджету плати за землю.

На виконання вказаного договору позивачем проводиться плата за землю, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії відповідних платіжних доручень за період з жовтня 2010р. по травень 2011р.

Враховуючи, що Донецькою міською радою, як особою, що в силу закону здійснює права власника відповідної земельної ділянки, в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано факту сплати Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом” плати за землю, суд приймає до уваги вказані платіжні доручення, як доказ належного виконання останнім обов’язку з оплатного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Донецька, вул.Артема, 134.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду  з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та  направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом”, як особи, що провела реконструкцію належного на праві власності майна та здійснила прибудову.

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю „Шалом” відкрито володіє майном, що є предметом позову по цій справі. Проте, відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю спірних об’єктів та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає вільно володіти, користуватись зазначеними об’єктами нерухомості та унеможливлює розпорядження ними.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, 12.01.2010р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Сан” з заявою про підтвердження готовності укласти договір купівлі-продажу спірного об’єкту нерухомості.

25.01.2011р. відповідач надав відповідь №3/1 на вказане звернення, у якій зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Шалом” не представлено документів, що підтверджують право власності заявника на відповідний об’єкт нерухомості.

Таким чином, за висновками суду обраний позивачем спосіб захисту своїх прав повністю відповідає положенням ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Як вказувалося вище, відповідач у заяві б/н від 16.05.2011р.  позовні вимоги визнав повністю.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов’язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Сан”, м.Донецьк  задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Шалом”, м.Донецьк на реконструйоване вбудовано-прибудоване приміщення (в літері А-6 та прибудові літера А1-1) загальною площею 817 кв.м, в тому числі, вбудоване приміщення (літера А-6) площею 503,3 кв.м, прибудову (літера А1-1) площею 313,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 134.

У судовому засіданні 23.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.           

Повне рішення складено 30.05.2011р.