КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1279/10                                                 Головуючий у 1-й інстанції:   Саган В.М.  

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"19" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

                    головуючого –судді                    Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                     Аліменка В.О., Федорової Г.Г.  

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України місті Борисполі Київської області, в якому просила поновити пропущений нею строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України, визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати їй щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до її пенсії як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати УПФУ в місті Борисполі Київської області провести нарахування та виплату їй недоотриманої суми щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.09.2007 року по 30.09.2010 року та зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати нарахування і виплату вказаного підвищення до її пенсії як дитині війни без будь-яких обмежень та у визначеному законом розмірі.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії, як дитині війни, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 10 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року, з урахуванням фактично виплачених їй сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2010 року та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову  або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як  вбачається  з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач –ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується наявним у неї пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння їй статусу «Дитина війни»(а.с. 6).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положенням частини 3 статті 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_1 звернулася 10 листопада 2010 року (а.с. 2), тобто на момент набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким були внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до статті 99 цього Кодексу.

Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, є підставою для залишення його позову без розгляду в частині поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.09.2007 року по 10 травня  2010 року.

Отже, висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду в цій частині колегія суддів знаходить правильними.   

Що стосується позову в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення нарахування і виплати недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за період з 10 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно статті 70  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  Кабінету Міністрів України на 2010 рік надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн..  

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.

Отже, відповідач в період з 10 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року проводив нарахування та виплату позивачу щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі значно нижчому від встановленого ст. 6 зазначеного Закону розміру, а відтак позовні вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10.05.2010 року по 10.11.2010 рік, тобто до моменту його звернення з даним  позовом.

Що стосується позову в частині зобов’язання подальшого проведення нарахування та виплати щомісячного державного 30 відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, колегія суддів зауважує, що дана вимога є безпідставною, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо неправомірності дій відповідача по майбутніх нарахуваннях та виплатах вказаної допомоги.

Оскільки, позивач не довів та не обґрунтував свої вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити перерахунок вищевказаної доплати до пенсії, то їх слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області –залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

В.О. Аліменко

Г.Г. Федорова