ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.12.2007 | Справа №2-23/16484-2007А |
за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фірма «Даніка», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Київська,102),
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.М.Залки,1/9),
про визнання нечинним рішення,
Суддя Г.М. Іщенко
при секретарі Лауман Ю.С.,
представники:
від позивача – Аркатова В.В. - представник, дов. від 12.11.2007р.,
від відповідача – Єльцов В.В. - старший державний податковий інспектор відділу супроводження актуальних та резонансних справ юридичного управління, дов. від 25.05.2007р. №44/10-0,
Суть спору: Фірма «Даніка» звернулась до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним рішення №0008422303 від 29.10.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 20922,00грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач не погоджується по суті з виявленим під час перевірки порушенням пункту 2.6 абзацу 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні (з наступними змінами і доповненнями), яке, на думку перевіряючих, полягало у неоприбуткуванні позивачем готівки 17.10.2007р. в сумі 2136,45грн. та 18.10.2007р. в сумі 2047,95грн.
Враховуючи пункт 1.2 Статуту приватного підприємства «Фірма «Даніка», господарський суд АР Крим відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну позивача на його правонаступника - приватне підприємство «Фірма «Даніка».
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов, вважає, що відповідно до пункту 1.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті України» оприбуткуванням готівки є проведення підприємством та підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень в касовій книзі, книзі обліку доходів та витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Згідно із пунктом 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. При цьому, абзац 3 пункту 2.6 Положення визначає, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книги. Про не оприбуткування позивачем готівки за 17 та 18 жовтня 2007р. свідчить не заповнення позивачем розділу № 2 КОРО. В свою чергу, відповідальність за неоприбуткування в касах готівки передбачена абзацом 3 статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, у зв’язку з чим застосування штрафних санкцій в розмірі 20922грн. вважає правомірним.
Згідно з пунктом 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд
встановив:
19.10.2007р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведено перевірку по контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обороту господарського об’єкту – магазину, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Калініна, 3, який належить позивачу, про що складений акт №001389 від 19.10.2007р.
На підставі неіснуючого акту перевірки №001389/010901272/2303 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим 29.10.2007р. прийнято рішення №0008422303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20922,00грн. за порушення 2.6 абзацу 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.
Суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства «Фірма «Даніка» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею.72 цього Кодексу.
Спірним рішенням №0008422303 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 20922,00грн. за порушення 2.6 абзацу 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.
Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 статті 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яка визначає порядок контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою, передбачено, що вимоги цієї глави застосовуються під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю, які діють згідно із законодавством України. Періодичність проведення цих перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю. Перелік підприємств (підприємців), що підлягають зазначеним перевіркам за конкретні періоди, визначається з урахуванням обсягів здійснюваних ними операцій з готівкою. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підприємця) здійснюється на
підставі документів, визначених законодавством України за певний період – квартал, півріччя, рік тощо. Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.
Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» закріплено, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податку надається тільки в тому випадку, якщо йому не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення вказаної перевірки направлено письмове повідомлення із вказанням дати початку та закінчення її проведення.
Позапланові перевірки проводяться тільки у чітко вказаних в цій статті випадках.
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках – за рішенням суду.
Проведена відповідачем позапланова перевірка не підпадає під жодну з умов проведення таких перевірок, передбачених статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у зв’язку з чим суд вважає, що у державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим не було законних підстав на проведення позапланової перевірки з питань дотримання норм по регулюванню обігу готівки, отже, проведена перевірка не відповідає вимогам статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Більш того, відповідачем не прийнято до уваги, що санкції застосовані до позивача на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 802/2001 від 07.09.2001р., відповідно до якого за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні визначає, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Книгою обліку розрахункових операцій (КОРО), відповідно до пункту 1 Положення, є прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
В свою чергу, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі.
Отже, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій(використанням розрахункової книги), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.
Вказана позиція відображена також в листі Державної податкової адміністрації України № 15658/7/23-7017 від 08.08.2007р., який відповідно до підпункту 4.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», є податковим роз’ясненням і позивач, як платник податків, який діяв відповідно до вищевказаних податкових роз’яснень, не може бути притягнутий до відповідальності.
Жодна норма податкового законодавства не визначає, що не заповнення окремого розділу КОРО (в даному випадку № 2) є беззаперечним доказом не оприбуткування готівки платником податків.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено актом перевірки, готівка за 17 та 18 жовтня 2007р. проведена через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, порушення цілісності пломб якого не встановлено. Фіскальні звітні чеки про обсяг виручки готівки за 17.102007р. в сумі 2136,45грн. та 18.10.2007р. в сумі 2047,95грн. підклеєні у КОРО. Вищевказані суми виручки були оприбутковані, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 1072 від 17.10.2007р. та № 1077 від 18.10.2007р., а також вкладними листами касира. Суми зданої виручки від магазину відповідають сумам, вказаним у відповідних «Z» звітах за 17 та 18 жовтня 2007р.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи спростовуються висновки відповідача про неоприбуткування готівки за 17 та 18 жовтня 2007р., а не заповнення графи № 2 не є доказом неоприбуткування готівки, а свідчить про порушення порядку використання КОРО, передбаченого пунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 106/5297), відповідно до якого використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Проте, за таке порушення Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» штрафні санкції не передбачені та до позивача відповідачем не застосовувались.
Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою до винесення спірного рішення від 29.10.2007р. №0008422303 про застосування штрафних санкцій в сумі 20922,00грн., документально не спростував надані позивачем вимоги.
Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі «Шмалько проти України» Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій у сумі 20922,00грн. передбачає вилучення у приватного підприємства «Фірма «Даніка» грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.
У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.
Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне рішення підлягає визнанню нечинним.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За таких обставин справи, позовні вимоги приватного підприємства «Фірма «Даніка» підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 20 грудня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 25 грудня 2007 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0008422303 від 29.10.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 20922,00грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Фірма «Даніка», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Київська,102, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20725946) 3,40грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.