КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-627-1/10 Головуючий у 1-й інстанції: Миколаєць І.Ю.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дурицької О.М.,
суддів: Аліменка В.О., Федорової Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва (далі –відповідач, УПФУ у Святошинському районі міста Києва), в якому просив визнати протиправними дії відповідача в частині нарахування та виплати йому щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати УПФУ у Святошинському районі міста Києва провести нарахування та виплату недоотриманої ним суми щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни за 2009-2010 р.р., а також зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати нарахування і виплату вказаного підвищення до пенсії як дитині війни без будь-яких обмежень та у визначеному законом розмірі.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2010 року даний позов в частині вимог про зобов’язання проведення нарахування і виплати недоотриманої суми щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за період із січня 2009 року по березень 2010 року включно залишено без розгляду як такий, що був поданий позивачем після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з квітня по вересень 2010 року включно з підвищенням його пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва виплачувати пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з жовтня 2010 року до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством, змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру зазначеного підвищення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Крім цього, апелянт просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення як такий, що був пропущений ним з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Враховуючи те, що копію оскаржуваної постанови апелянтом було отримано 10.12.2010 року, що підтверджується вхідним реєстраційним номером та датою її надходження до УПФУ у Святошинському районі міста Києва, а апеляційну скаргу апелянтом ьуло подано 21.12.2010 року, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідним розглядати дану справу в межах вимог поданої відповідачем апеляційної скарги.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції –скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується наявним у нього пенсійним посвідченням, з відміткою про надання йому статусу «Дитина війни»(а.с. 5).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положенням частини 3 статті 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно статті 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України на 2010 рік надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн..
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
Отже, відповідач в період з 30 березня 2010 року по 30 вересня 2010 року проводив нарахування та виплату позивачу щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни в розмірі значно нижчому від встановленого ст. 6 зазначеного Закону розміру.
Таким чином, позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 30.03.2010 року по 30.09.2010 року, а тому заявлені ним вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується позову в частині зобов’язання подальшого проведення нарахування та виплати щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, колегія суддів зауважує, що дана вимога є безпідставною, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо неправомірності дій відповідача по майбутніх нарахуваннях та виплатах вказаної допомоги.
Оскільки, позивач не довів та не обґрунтував свої вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити перерахунок вищевказаної доплати до пенсії, то їх слід залишити без задоволення.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Аналізуючи зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення періоду проведення нарахування та виплати недоплаченого щомісячного державного 30-тивідсоткового підвищення до пенсії позивача як дитині війни без зазначення його конкретизації та помилково задовольнив адміністративний позов в частині зобов’язання подальшого проведення нарахування та виплати щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з жовтня 2010 року до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством, змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру зазначеного підвищення.
Крім цього, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ч.4 ст. 105 КАС України, зокрема в частині, що стосується вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії позивача як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На думку колегії суддів вказане суперечить нормам пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства, де зокрема передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва слід задовольнити частково, а постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни слід задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суму недоотриманого ним щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 30 березня 2010 року по 30 вересня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва –задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суму недоотриманого ним щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 30 березня 2010 року по 30 вересня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
В.О. Аліменко
Г.Г. Федорова