ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/3369/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпродзержинське міське управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
24.03.2011 року на виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2010 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду надійшла справа № 2а/0470/3369/11 за позовом ОСОБА_2 до Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 28.03.2011 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2005 року по справі №2-3515/05 були задоволені його позовні вимоги до УМВС України в Дніпропетровській області, Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області. Відповідно до регулятивної частини вказаного рішення скаргу ОСОБА_2 задоволено, визнано наказ начальника УМВС України в Дніпропетровській області від 12.10.2004 року № 193 л/с про звільнення ОСОБА_2 зі служби по п. «е» п. 64 Положення, неправомірним; зобов’язано начальника УМВС України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_2 на службі на посаді старшого інспектора відділення громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Баглійського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; зобов’язати начальника Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_2 грошове утримання по встановленим нормам за час вимушеного прогулу на день розгляду справи в суді.
01.08.2008 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі виконавчого листа, виданого по вказаній справі, було відкрито виконавче провадження та стягнуто з відповідача 2 136,58 грн. Позивач, вважає що відповідач занизив суму, яка підлягає стягненню, та не врахував індексацію. На думку ОСОБА_2, сума, яка підлягає додатковому стягненню, становить 8079,15 грн.
Позивач у судове засідання не з’явився, але 10.05.2011 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участи.
10.05.2011 року від відповідача до суду надійшли письмі заперечення, відповідно до яких зазначено, що позиція позивача щодо недоотриманого розміру щомісячного грошового утримання є помилковим, що підтверджується довідкою – розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_2 та копією довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2, відповідно до яких сума грошового утримання позивача становила – 410,00 грн. Крім того, позивач не вірно розрахував період вимушеного прогулу, зазначивши нарахування з жовтня 2004 року по травень 2005 року, оскільки початок строку слід вважати день звільнення – 12.10.2004 року (Наказ начальника УМВС України в Дніпропетровській області №193 від 12.10.2004 року).
Також, відповідач зазначив, що нарахування сум індексації та компенсації, виплачені за рішенням суду Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушеннями термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, не передбачено.
Представник відповідача в судове засідання з’явилась, але суд встановив, що повноваження представника не підтверджені належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи та письмові докази в ній суд встановив.
Наказом начальника УМВС України в Дніпропетровській області №193 від 12.10.2004 року ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2005 року по справі № 2-3515/05 визнано наказ начальника УМВС України в Дніпропетровській області від 12.10.2004 року №193 о/с неправомірним та зобов’язано начальника Дзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення в установлених нормах за час вимушеного прогулу на день розгляду справи в суді.
15.03.2006 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист про стягнення з Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на день розгляду справи в суді.
01.08.2008 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за виконавчим листом від 15.03.2006 року було відкрито виконавче провадження та стягнуто з відповідача 2 136,58 грн. – суму грошового забезпечення в установлених нормах за час вимушеного прогулу на день розгляду справи в суді за період з 12.10.2004 року по 19.04.2005 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, в тому числі, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 70 КАС України докази у справі повинні бути належними і допустимими. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Вирішуючи спір по суті, відповідно до ст. 159 КАС України, суд приймає рішення, яке повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
10.05.2011 року разом із запереченнями відповідач надав довідку – розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 від 29.10.2009 року та довідку про грошове забезпечення ОСОБА_2 Із наданих доказів відповідачем, вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 410 грн. (посадовий оклад – 100 грн. + оклад за спеціальним званням (молодший лейтенант) – 105,00 грн. + доплата в розмірі 100% (100 +150) – 205,00 грн.).
Відповідно до довідки – розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 від 29.10.2009 року відповідачем було розраховано суму яка підлягає виплаті за час вимушеного прогулу (період з 12.10.2004 року до 19.04.2005 року):
- з жовтня (20 календарних днів 2004 року: 410 : 31 х 20 = 264,52 грн.;
- листопад 2004 року – 410,00 грн.;
- січень 2005 року – 410,00 грн.;
- лютий 2005 року – 410,00 грн.;
- березень 2005 року – 410,00 грн.;
- з квітня (19 календарних днів) 2005 року: 410 : 30 х 19 = 259,67 грн.
Разом нарахована сума складає 2 574,19 грн.
На нараховану суму грошового забезпечення були проведені нарахування до Пенсійного фонду України в установлених межах (33,2%) – 854,63 грн.
Утримано та перераховано до відповідних органів: прибутковий податок – 15% - 386,13 грн.; внески до Пенсійного фонду України – 2% - 51,48 грн.
14.08.2008 року на адресу Головного управління юстиції в Дніпропетровській області відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №8455586 від 01.08.2008 року Дніпродзержинське міське управління УМВС України в Дніпропетровській області відрахувало на користь ОСОБА_2 – 2 136,58 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.
Від позивача не надійшло до суду жодного доказу, які б підтвердили, що на день звільнення з посади, розмір його грошового забезпечення становить 560,00 грн. та які б спростували позицію відповідача.
У зв’язку з не доведенням ОСОБА_2 суду обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо розміру недоотриманого грошового забезпечення, суд також вважає, що вимоги позивача в частині індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.
З урахуванням викладеного, суд вважає твердження позивача необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволені адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу - відмовити.
Копію постанови направити сторонам у справі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядзку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
В.В. Горбалінський