ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4712/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача –Пінчук Н.І.
представника відповідача – Циба А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в якому просить суд визнати противоправними дії податкової інспекції щодо невизнання податковою звітністю податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за листопад 2010 року та зобов'язати податкову інспекцію визнати як податкову звітність податкову декларацію позивача за листопад 2010 року. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем до ДПІ поштою направлена податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010р., декларація направлена в строк, а саме в межах 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця. Однак листом ДПІ від 15.12.10 №28720/10/28-221 позивача повідомлено про невизнання податкової декларації, тому що в ній коригуються показники періоду, за який основний звіт не визнано як податковий. З огляду на те, що податковим законодавством така підстава в якості причини невизнання звітності податковою не визначена, оскаржувані дії відповідача є противоправними.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та зазначив, що дії щодо неприйняття спірної податкової декларації позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Приписами п. 2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91 № 1252 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач засобами поштового зв’язку направив на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010р. з додатками та дискетою. Як вбачається з повідомлення про отримання поштового відправлення (арк.спр.25) зазначені документи отримані відповідачем 13.12.10.
27.12.10 позивач отримав лист відповідача від 15.12.10 №28720/10/28-221 (арк.спр.23), яким його повідомлено про те, що подана податкова декларація не визнана ним як податкова декларація, оскільки в ній коригуються показники періоду, за який основний звіт не визнано, як податковий, та запропоновано надати звітні податкові документи з виправленням недоліків.
Суд зазначає, що спірні правовідносини, а саме порядок заповнення, подачі та прийняття декларації, були врегульовані на час їх виникнення Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00 № 2181 (далі - Закон України №2181) та Порядком заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (далі –Порядок).
Як встановлено судом, підставою невизнання податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2010 року визначено коригування в ній показників періоду, за який основний звіт не визнано, як податковий.
Суд зауважує, що приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ визначений вичерпний перелік підстав невизнання податкової декларації, а саме, за умови, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення та за умови незазначення у ній обов'язкових реквізитів, відсутності підпису відповідних посадових осіб та відсутності печатки платника податків.
Зі змісту Порядку № 166 вбачається, що він не містить переліку обов'язкових реквізитів, проте виходячи із системного аналізу його приписів, суд приходить до висновку, що до обов'язкових реквізитів декларації з ПДВ слід віднести реквізити, за відсутності яких декларація не може бути ідентифікована, а саме: найменування підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
Дослідженням в судовому засіданні копії спірної податкової декларації та додатків до неї судом встановлено, що позивачем заповнено рядки 041 та 05, відомості з яких дозволяють ідентифікувати його як платника податку на додану вартість (а.с.16), проставлені підпис посадової особи та печатка платника податку.
Щодо підстави, з якої відповідач не визнав декларацію позивача податковою, суд відмічає, що наведеними нормативними актами не визначено такої підстави для невизнання контролюючим органом поданої податкової звітності як коригування в ній показників періоду, за який основний звіт не визнано, як податковий.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідача вчинені не на підставі положень закону, є противоправними та такими, що порушують права та інтереси позивача.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду справи відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності невизнання спірної декларації з ПДВ як податкової, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо невизнання податковою звітністю податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1» з податку на додану вартість за листопад 2010 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська визнати як податкову звітність податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1» з податку на додану вартість за листопад 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 74 А, код 33473440) судовий збір у розмірі 3.40 (три гривні 40 копійок).
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови викладений 23.05.11
Суддя
А.О. Коренев