ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4362/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни
при секретаріМакаревич К.В.
за участю:
позивача
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_3
ОСОБА_4
Якобчук О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, третя особа Виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо відмови позивачу в реєстрації права власності на житловий будинок літ. А-1, який складається з приміщень: 1-1 – коридор, площею 2,4 кв.м., 1-2 – кухня площею 4,1кв.м., 1-3 – житлова площею 6,3 кв. м., 1-4 – житлова площею 5,4 кв.м., 1-5 – житлова площею 12,3 кв.м., 1-6 – житлова площею 7,8 кв.м., 1-7 – ванна площею 1,8 кв.м.; літ. Б – сарай, площею 7,6 кв.м.; літ. В – убиральня; літ. Г – сарай, площею 3,2 кв.м.; літ. Д – сарай площею 6,0 кв.м.; споруди №1-4, І. по АДРЕСА_1;
- визнти протиправним та скасувати рішення комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 12.10.2010 року про відмову ОСОБА_3 в реєстрації права власності на житловий будинок літ. А-1, який складається з приміщень: 1-1 – коридор, площею 2,4 кв.м., 1-2 – кухня площею 4,1кв.м., 1-3 – житлова площею 6,3 кв.м., 1-4 – житлова площею 5,4 кв.м., 1-5 – житлова площею 12,3 кв.м., 1-6 – житлова площею 7,8 кв.м., 1-7 – ванна площею 1,8 кв.м.; літ. Б – сарай, площею 7,6 кв.м.; літ. В – убиральня; літ. Г – сарай, площею 3,2 кв.м.; літ. Д – сарай площею 6,0 кв.м.; споруди №1-4, І. по АДРЕСА_1;
- зобов’язати комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності на житловий будинок літ. А-1, який складається з приміщень: 1-1 – коридор, площею 2,4 кв.м., 1-2 – кухня площею 4,1кв.м., 1-3 – житлова площею 6,3 кв.м., 1-4 – житлова площею 5,4 кв.м., 1-5 – житлова площею 12,3 кв.м., 1-6 – житлова площею 7,8 кв.м., 1-7 – ванна площею 1,8 кв.м.; літ. Б – сарай, площею 7,6 кв.м.; літ. В – убиральня; літ. Г – сарай, площею 3,2 кв.м.; літ. Д – сарай площею 6,0 кв.м.; споруди №1-4, І. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2009 р. та ухвали від 15.06.2009р. по справі №2-896/09.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі рішень Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2009 р. та ухвали від 15.06.2009р. по справі №2-896/09 за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності, яким було визнано право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок та споруди по АДРЕСА_1, звернулась до комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради зареєструвати право власності на об’єкт нерухомості. 12.10.2010 року відповідач надав рішення про відмову в реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна, яке позивач вважає протиправним.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи надав до суду заяву в якій просить розглядати справу у відсутності представника виконавчого комітету Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає необхідним даний позов задовольнити повністю з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2009 р. та ухвалою від 15.06.2009р. по справі № 2-896/09 за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради було визнано право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок літ. А-1, який складається з приміщень: 1-1 – коридор, площею 2,4 кв.м., 1-2 – кухня площею 4,1кв.м., 1-3 – житлова площею 6,3 кв. м., 1-4 – житлова площею 5,4 кв.м., 1-5 – житлова площею 12,3 кв.м., 1-6 – житлова площею 7,8 кв.м., 1-7 – ванна площею 1,8 кв.м.; літ. Б – сарай, площею 7,6 кв.м.; літ. В – убиральня; літ. Г – сарай, площею 3,2 кв.м.; літ. Д – сарай площею 6,0 кв.м.; споруди №1-4, І. по АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
З метою реєстрації права власності позивач звернулась із замовленням до відповідача щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2009 р. та ухвали від 15.06.2009р. по справі № 2-896/09.
12.10.2010 року відповідач прийняв рішення, яким відмовив в реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна з посиланням на п. 3.3 Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року №157/6445 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Тимчасове положення).
У своїй відмові відповідач зазначив, що у матеріалах інвентаризаційної справи міститься акт опитування від 31.07.1985 року складений представником БТІ, яким встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 було самочинно побудовано у 1963 році гр. ОСОБА_6 за власні кошти, де він мешкав зі своєю сім’єю. Крім того, в рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2009р. вказано, що зазначене домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,0340 га, відповідно до договору оренди землі від 26.06.2008 року, укладеному між Дніпропетровською міською радою та позиачем, проте вказаний договір оренди земельної ділянки до розгляду КП «МБТІ» не надано (а.с.9,10).
Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 4 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон України № 1952) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщені на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 5 розділу V розділу "Прикінцеві положення" Закону України № 1952 до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Суд, проаналізувавши доводи сторін, зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України № 1952, підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень, є рішення суду, що набрали законної сили.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов'язковість рішення суду.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів України" судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Рішення Кіровського районного суду від 26.03.2009 року та ухвала від 15.06.2009 року, набрали законної сили, в установленому законом порядку, та підлягають виконанню на території України, відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно п. 2.2. Тимчасового положення до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідно до пункту 10 додатка 2 до пункту 2.2 Тимчасового положення рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно.
Згідно пункту 3.8. Тимчасового положенням та роз'яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 "Щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна", роз’яснення Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827 визначено, що реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права. При подачі документів для реєстрації прав власності на нерухоме майно необхідно подавати рішення суду та ухвалу суду про виправлення описок чи арифметичних помилок у цьому рішенні. Реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.
Відповідно до ст. 24 Закону України № 1952 У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Посилання відповідача в рішенні від 12.10.2010 року про те, що з рішень Кіровського районного суду м. Дніпропетровська не зрозуміло хто саме самочинно будував житловий будинок з господарчими будівлями у 1963р., не може бути підставою для відмови в реєстрації права власності, так як при прийнятті цього рішення Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було досліджено всі обставини справи, які встановлюють право власності позивача на об'єкт нерухомості, та не потребують повторного дослідження (а.с. 11-13). Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2009 року по справі № 2-896/09 є обов'язковим до виконання, оскільки дослідження обставин справи, що були предметом розгляду Кіровського районного суду м. Дніпропетровська є фактичною перевіркою судового рішення, що є порушенням встановленого Конституцією України принципу про обов'язковість судового рішення, що набрало законної сили.
Це ж саме стосується і того, що позивачем не було надано реєстратору договору оренди земельної ділянки, оскільки такої підстави для відмови в реєстрації права власності не передбачено законодавством України, також обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили, полягає в тому, що вони не можуть бути не виконані жодним органом (посадовою чи службовою особою), крім того відповідачем не доведено того факту, що на вимогу відповідача позивач не надав до розгляду договір оренди земельної ділянки від 26.06.2008 року, укладеному між Дніпропетровською міською радою та позивачем (а.с. 20-23).
Отже, державній реєстрації підлягають права на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів в порядку, встановленому Законом, а підстави відмови є вичерпними, отже, вимога позивача здійснити реєстрацію права власності на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає задоволенню, а рішення відповідача про відмову в державній реєстрації права власності є протиправним і підлягає скасуванню.
Частина 3 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 60, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської області, третя особа Виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним дії комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про відмову ОСОБА_3 в реєстрації права власності на житловий будинок літ. А-1, який складається з приміщень: 1-1 –коридор, площею 2,4 кв.м., 1-2 –кухня площею 4,1кв.м., 1-3 –житлова площею 6,3 кв.м., 1-4 –житлова площею 5,4 кв.м., 1-5 –житлова площею 12,3 кв.м., 1-6 –житлова площею 7,8 кв.м., 1-7 –ванна площею 1,8 кв.м.; літ. Б – сарай, площею 7,6 кв.м.; літ. В –убиральня; літ. Г –сарай, площею 3,2 кв.м.; літ. Д –сарай площею 6,0 кв.м.; споруди №1-4, І. по АДРЕСА_1.
Визнати протиправним і скасувати рішення комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 12.10.2010 року, щодо відмови в реєстрації права власності на житловий будинок літ. А-1, який складається з приміщень: 1-1 –коридор, площею 2,4 кв.м., 1-2 –кухня площею 4,1кв.м., 1-3 –житлова площею 6,3 кв.м., 1-4 –житлова площею 5,4 кв.м., 1-5 –житлова площею 12,3 кв.м., 1-6 –житлова площею 7,8 кв.м., 1-7 –ванна площею 1,8 кв.м.; літ. Б – сарай, площею 7,6 кв.м.; літ. В –убиральня; літ. Г –сарай, площею 3,2 кв.м.; літ. Д –сарай площею 6,0 кв.м.; споруди №1-4, І. по АДРЕСА_1.
Зобов'язати комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. А-1, який складається з приміщень: 1-1 –коридор, площею 2,4 кв.м., 1-2 –кухня площею 4,1кв.м., 1-3 –житлова площею 6,3 кв.м., 1-4 –житлова площею 5,4 кв.м., 1-5 –житлова площею 12,3 кв.м., 1-6 –житлова площею 7,8 кв.м., 1-7 –ванна площею 1,8 кв.м.; літ. Б –сарай, площею 7,6 кв.м.; літ. В –убиральня; літ. Г –сарай, площею 3,2 кв.м.; літ. Д –сарай площею 6,0 кв.м.; споруди №1-4, І. по АДРЕСА_1, на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2009 р. та ухвали від 15.06.2009 р. по справі № 2-896/09.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі три гривні сорок копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 23.05.2011 року.
Суддя
Н.В. Боженко