ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4657/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни
при секретаріМакаревич К.В.
за участю:
представника позивача
відповідача
представник відповідача
представник третьої особи Макушева Є.П.
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до ОСОБА_4, третя особа Ужгородська митниця про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
20 квітня 2011 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Ужгородська митниця про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська були застосовані заходи для стягнення податкового боргу в сумі 32569,68 грн., в тому числі: 5 428, 28 грн. з податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами; 27 141,28 грн. з мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами, на адресу відповідача направлені податкові вимоги від 09.11.09р. №1/1197 та від 19.07.10р. №2/7, які не оскаржувались у судовому порядку та не погашені.
В судове засідання з’явився представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити та пояснили, що Ужгородською митницею було грубо порушено вимоги Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов’язання за рішенням суду від інших контролюючих органів, в частині дотримання термінів. Акт камеральної перевірки є протиправним оскільки митні органи не мають право проводи такого виду перевірки, з огляду на це, все що викладено в акті перевірки є безпідставним. Посилався на ст. 88 Митного кодексу України, і пояснив, що власником автомобіля, який він переміщував через митний кордон України є не він, а громадянин ОСОБА_7. Відповідач є декларантом, а тому санкції повинні застосовуватися не до нього.
Представник третьої особи з’явився в судове засідання, підтримав позовні вимоги, надав письмові пояснення по справі та зазначив, що декларантом був саме відповідач і тому він несе у повному обсязі відповідальність, передбачену законодавством, незалежно від того, чи він є власником транспортного засобу, який переміщується через митний кордон України. Відповідач зобов’язаний, як декларант сплатити податки і збори. Податкові повідомлення були направленні відповідачу і отримані їм. Правом на оскарження відповідач не скористався, а тому зазначені податкові повідомлення є узгодженими.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Ужгородською митницею відповідно до наказу Ужгородської митниці № 30 від 24.01.2008 року було проведено камеральну перевірку повноти нарахування та сплати до бюджету митних платежів при митному оформлені транспортного засобу, що переміщувався відповідачем на митну територію України в режимі імпорт за результатами якої було складено Акт від 12 червня 2008 року за №12/8/300000000/003361457(а.с. 7-14).
В Акті про перевірку від 12 червня 2008 року за №12/8/300000000/003361457 зафіксовані порушення законодавства України в частині невірної класифікації ввезеного на митну територію України транспортного засобу. При митному оформлені транспортного засобу марки «MAN 41 414 VF», 2000 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, двигун дизельний об’ємом 11 967 см.куб у документі МД-1 від 09.06.2007 року НОМЕР_1 був зазначений код класифікації УК ТЗЕД 8704101190, із застосуванням ставки ввізного мита в розмірі – один відсоток. За результатами камеральної перевірки визначено, що автомобіль даної моделі має бути класифікований за кодом УК ТЗЕД – 8704239900, із ставкою ввізного мита – двадцять відсотків, що призвело до застосування неправильної ставки ввізного мита і як наслідок – заниження податкових зобов’язань.
На підставі Акта від 12.06.2008 року Ужгородською митницею були винесені податкові повідомлення від 03.09.2008 року № 37 та від 03.09.2008 року № 38, якими фізичній особі – ОСОБА_4 визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами, разом із штрафними санкціями в сумі 5 428, 28 гривень та з мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами, разом із штрафними санкціями в сумі 27 141, 28 гривень.
Копію Акта було надіслано відповідачу листом Ужгородської митниці від 15.08.2008 року № 11/26 – 3791, який було отримано відповідачем особисто 20.08.2008 року, що підтверджується підписом відповідача на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого листа (а.с.45,46), відповідачем даний факт не спростовано.
Також Ужгородською митницею 04.09.2008 року листом за № 11/26-4081 на адресу відповідача були направлені податкові повідомлення від 03.09.2008 року № 37 та № 38, на загальну суму 32 569,66 гривень (основний платіж – 31 018, 72 гривні, штрафні санкції – 1 550, 94 гривні) (а.с.48 - 49). Податкові повідомлення були вручені відповідачу особисто 12.09.2008 року, що підтверджується підписом відповідача на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого листа (а.с.47), відповідачем даний факт спростований не був.
Для вжиття заходів з погашення податкового боргу на адресу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Ужгородська митниця листом від 02.11.2009 року за № 11-01/2-69 дек (а.с.19, 20) направила подання, а саме: подання від 23.09.2008 року № 8 (а.с.21), подання від 24.11.2008 року №11 (а.с.22), подання від 02.01.2009 року № 1 (а.с.23).
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровську були засновані заходи по стягненню податкового боргу в сумі 32 569,68 гривень та направлені податкові вимоги від 09.11.2009 року № 1/1197 та від 19.07.2010 року № 2/7.
Податкова вимога від 09.11.2009 року № 1/1197 направлена 23.11.2009 року рекомендованим листом 02648112 і згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа (а.с.24) та листа Поштамту ЦПЗ №1 Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 18.03.2010 року № 305-49-289 (а.с.25) отримана відповідачем – 28.11.2009 року.
Податкова вимога від 19.07.2010 року № 2/7 направлена 26.07.2010 року рекомендованим листом та згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа отримана відповідачем ОСОБА_4 – 27.07.2010 року (а.с.26).
Згідно з п.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 ІІІ (діяв на момент виникнення правовідносин)(надалі Закон України 2181-ІІІ) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Ст. 6 Закону України «Про єдиний тариф» від 05.02.1992 року № 2097-ХІІ мито визначено як податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Згідно пункту 5 ч. 1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII мито (ввізне мито) віднесено до загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до п.п. 2.1.1 ст. 2 Закону України 2181-ІІІ контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Статтею 69 Митного кодексу встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Відповідно до ст. 4, п. 4.2., пп. 4.2.1, пп.4.2.2 Закону України 2181-ІІІ Якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Підпунктом 5.2.2, пункту 5.2, ст. 5 Закону України 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Підпункт 5.3.1, пункту 5.3, ст. 5 Закону України 2181-ІІІ передбачає, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до пп. 5.4.1, п.5.4, ст. 5 Закону України 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп. 6.2.1, п.6.2, ст.6 Закону України 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
Підпунктом 6.2.4, пункту 6.2, ст. 6 Закону України 2181-ІІІ визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Відповідно до пп.17.1.4, п.17.1, ст.17 Закону України 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
У відповідності до ст. 81 та ст. 88 Митного кодексу України Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно п.2-п.5, п.7 Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов’язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 року № 1387 (діяв на момент виникнення правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує в установлені терміни узгоджену суму податкового зобов’язання, контролюючий орган складає подання. Подання для виставлення першої податкової вимоги надсилається податковому органу не пізніше ніж на п'ятий робочий день після закінчення встановленого законом граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Подання для виставлення другої податкової вимоги надсилається податковому органу на 40 календарний день з дати надіслання подання, зазначеного у пункті 3 цього Порядку.
Для здійснення заходів щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів та (або) продажу інших активів платника податків подання надсилається податковому органу на 40 календарний день з дати надіслання подання, зазначеного у пункті 4 цього Порядку.
Податковий орган на підставі подання, одержаного від контролюючого органу, здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків.
Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем були отримані податкові повідомлення від 03.09.2008 року № 37, 38, в адміністративному чи судовому порядку вищезазначені податкові повідомлення оскаржені не були. Відповідач таким правом не скористався, отже такі податкові повідомлення є узгодженими.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська доведені позивачем, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до ОСОБА_4, третя особа Ужгородська митниця про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь бюджету податковий борг на загальну суму 32569 (тридцять дві тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 68 коп.: з податку на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України громадянами – 5428 (п’ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 28 коп.; з мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами – 27141(двадцять сім тисяч сто сорок одна) грн. 28 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 24.05.2011 року.
Суддя
Н.В. Боженко