ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4465/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
при секретаріЛитвин Ю.Ю.
за участю:
представника позивача – Зуєва В.А.,
представника відповідача –Феденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Едвік», звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень зі сплати податку на прибуток у розмірі 169 635 грн. від 08.04.11 №0004722302/3/10937 та зі сплати податку на додану вартість у розмірі 135 708 грн. від 08.04.11 №0004732302/3/10938. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та в їх обґрунтування зазначив, що висновки акту перевірки відповідача від 30.08.10 №2513/23-2/31971041 є помилковими, а податкові повідомлення-рішення, винесені на їх підставі є незаконними та підлягають визнанню нечинними, оскільки при їх винесені відповідачем не враховані положення закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Договори мерчандайзингу, укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «Фоззі Ост», ТОВ «Фоззі Січ», ТОВ «Караван», ПП «Реарді», відповідають положенням чинного законодавства, направлені на продаж товару позивача, мають безпосередній зв'язок з його господарською діяльністю, витрати, понесені за цими договорами, підтверджені первинним документами, а тому у позивача були всі правові підстави для віднесення їх на валові витрати, та сум за податковими накладним - до податкового кредиту позивача.
Відповідач, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки актом перевірки встановлено, що передпродажні послуги, які надавались позивачу за договорами мерчандайзингу, укладеними з ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «Фоззі Ост», ТОВ «Фоззі Січ», ТОВ «Караван», ПП «Реарді», не мають відношення до господарської діяльності позивача, який є оптовим продавцем, і не приймає безпосередньої участі в організації роздрібної торгівлі продукції в торгівельних мережах покупців, право власності на товар переходить від ТОВ «Едвік» до покупців у момент підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті його поставки. За таких обставин включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартість перепродажних послуг на товар, який вже був власністю інших підприємств, що не пов’язані з його власною господарською діяльністю, є безпідставним та порушує вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 18.06.10 №000358 та від 02.08.10 №000490, наказу від 30.07.10 №473, виданих Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.10, іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.10, за результатами якої складений акт від 30.08.10 №2513/23-2/31971041. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.1.32 ст.1, п. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) – послуги мерчандайзингу, оплачені позивачем, не пов’язані з його господарською діяльністю, що, на думку податкового органу, призвело до безпідставного завищення валових витрат на суму 113 090 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) – у зв’язку із непов’язаністю послуг мерчандайзингу, оплачених позивачем, з його господарською діяльністю, податкових кредит завищений на 90 472 грн.
На підставі складеного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.10 №0004722302/0 про нарахування податку на прибуток у розмірі 113 090 грн. та штрафних санкцій у розмірі 56 545 грн., та від 10.09.10 №0004732302/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 90 472 грн. та штрафних санкцій у розмірі 45 236 грн.
Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, подавши скаргу на них до відповідача. Відповідач, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 17.11.10 №30122/10/25-0, спірні повідомлення-рішення залишив без змін, скаргу – без задоволення. З метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкового зобов'язання, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях, відповідачем на адресу позивача направлені рішення на першу скаргу платника від 17.11.10 №0004722302/1 та від 17.11.10 №0004732302/1.
Позивач звернувся із повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня – ДПА у Дніпропетровській області, який також його скаргу залишив без задоволення. А оскаржувані рішення – без змін. З метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкового зобов'язання, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях, відповідачем на адресу позивача направлені рішення на другу скаргу платника від 21.01.11 №0004722302/2 та від 21.01.11 №0004732302/2.
Скориставшись правом, передбаченим пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), позивач звернувся з повторної скаргою до Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду якої контролюючим органом вищого рівня було прийнято рішення від 30.03.11 №6213/6/25-0115, яким скарга залишена без задоволення, рішення – без змін. З метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкового зобов'язання, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях, відповідачем на адресу позивача направлені рішення на третю скаргу платника від 08.04.11 №0004722302/3/10937 та від 08.04.10 №0004732302/3/0938.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем через недоведеність зв’язку отриманих послуг мерчандайзингу від ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «Фоззі Ост», ТОВ «Фоззі Січ», ТОВ «Караван», ПП «Реарді» з господарською діяльністю позивача.
Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Судом встановлено, що позивачем укладений договір з ТОВ «Адвентіс» від 01.03.09 35436/Р-а, за яким позивач зобов’язується доставляти і передавати продовольчу та непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар у власність та оплачувати його на умовах даного договору. 01.03.09 між позивачем та його контрагентом укладена додаткова угода №1-Б до зазначеного договору, за змістом якого покупець надає постачальнику послуги по передпродажній підготовці товару на об’єкті торгівлі постачальника, шляхом: викладки товару на спеціальній конструкції, забезпечення необхідного мінімуму торгівельного обладнання та персоналу для реалізації товару третім особам, нагляду за належним зовнішнім виглядом товару, забезпечення дотримання санітарних та пожежних норм на спеціальній конструкції. Факт надання контрагентом позивача передпродажних послуг підтверджується наданими позивачем актами виконаних робіт/послуг на загальну суму 66 153 грн. та податковими накладними з визначенням податку на додану вартість на загальну суму 11 025,50 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та які були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.
Судом також встановлений факт укладення позивачем з ТОВ «РББ Груп» (виконавець) Договору про надання послуг від 01.01.08 №80, за змістом якого виконавець зобов’язується надавати послуги мерчандайзингу товару, що поставляється позивачем, а позивач зобов’язується сплачувати надані послуги. Факт надання контрагентом позивача послуг мерчандайзингу підтверджується наданими позивачем актами прийому передачі послуги на загальну суму 20 933,94 грн. та податковими накладними з визначенням податку на додану вартість на загальну суму 3 488,99 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та які були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.
Судом встановлений факти укладання позивачем з ТОВ «Караван» (покупець) Договору від 01.06.08 31356/Р-а про постачання позивачем продовольчої та непродовольчої продукції у власність контрагенту. 01.06.08 між позивачем та його контрагентом укладена додаткова угода №1-Б до зазначеного договору, за змістом якого покупець надає постачальнику послуги по передпродажній підготовці товару на об’єкті торгівлі постачальника, шляхом: викладки товару на спеціальній конструкції, забезпечення необхідного мінімуму торгівельного обладнання та персоналу для реалізації товару третім особам, нагляду за належним зовнішнім виглядом товару, забезпечення дотримання санітарних та пожежних норм на спеціальній конструкції. Факт надання контрагентом позивача послуг по передпродажній підготовці підтверджується наданими позивачем актами здачі- прийняття прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 35 693,50 грн. та податковими накладними з визначенням податку на додану вартість на загальну суму 5 948,92 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та які були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.
Судом встановлений факт укладення позивачем з ТОВ «Фоззі Січ» Договору про надання послуг мерчандайзингу №01/01-07 від 01.01.07, за змістом якого виконавець – ТОВ «Фоззі січ» зобов’язується надавати послуги по передпродажній підготовці товарів замовника – ТОВ «Едвік», а замовник зобов’язується сплатити належним чином надані послуги. За Договором поставки від 01.02.08 №150/03-88 позивач зобов’язується передавати у власність покупцю (ТОВ «Фоззі Січ») товар, а покупець – прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Факт надання контрагентом позивача послуг по передпродажній підготовці підтверджується наданими позивачем актами здачі-прийняття прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 78 337,68 грн. та податковими накладними з визначенням податку на додану вартість на загальну суму 13 056,28 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та які були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.
Судом встановлений факт укладення позивачем з ТОВ «Фоззі Ост» Договору про надання послуг мерчандайзингу №606/11-05 від 01.02.05, за змістом якого виконавець – ТОВ «Фоззі Ост» зобов’язується надавати послуги по передпродажній підготовці товарів замовника – ТОВ «Едвік», а замовник зобов’язується сплатити належним чином надані послуги. За Договором поставки від 01.11.05 №607/11-05 позивач зобов’язується передавати у власність покупцю (ТОВ «Фоззі Ост») товар, а покупець – прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Факт надання контрагентом позивача послуг по передпродажній підготовці підтверджується наданими позивачем актами здачі-прийняття прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 38 080,63 грн. та податковими накладними з визначенням податку на додану вартість на загальну суму 6 346,77 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та які були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.
Судом встановлений факт укладення позивачем з ТОВ «Квіза-Трейд» Договору про надання послуг №16171 від 01.05.09, за змістом якого виконавець – ТОВ «Квіза-Трейд» зобов’язується надавати послуги по передпродажній підготовці та стимулюванню збиту товарів, поставлених замовником – ТОВ «Едвік», а замовник зобов’язується сплатити належним чином надані послуги. За Договором поставки від 22.05.09 №ДН4600027403 позивач зобов’язується поставляти товари покупцю (ТОВ «Квіза-Трейд») товар, а покупець – прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Факт надання контрагентом позивача послуг по передпродажній підготовці підтверджується наданими позивачем актами здачі-прийняття прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 59 141,48 грн. та податковими накладними з визначенням податку на додану вартість на загальну суму 9 856,91 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та які були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.
Судом встановлений факт укладення позивачем з ПП «Реарді» Договору про проведення маркетингових досліджень, заходів, та надання послуг мерчандайзингу №673 від 01.03.07, за змістом якого виконавець – ПП «Реарді» зобов’язується проводити маркетингові дослідження. розміщувати інформацію про товару, який поставляється замовником – ТОВ «Едвік», надавити послуги мерчандайзингу відносно такого товару, а замовник зобов’язується сплатити належним чином надані послуги. За Договором поставки від 01.03.08 №1636 позивач зобов’язується передавати товар у власність покупця (ПП «Реарді»), а покупець – прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Факт надання контрагентом позивача послуг за Договором про проведення маркетингових досліджень, заходів, та надання послуг мерчандайзингу №673 підтверджується наданими позивачем актами здачі-прийняття прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 244 495,67 грн. та податковими накладними з визначенням податку на додану вартість на загальну суму 40 749,28 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та які були дослідженні посадовими особами контролюючого органу під час перевірки.
Суд відмічає, що відповідно до вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Суд зазначає, що з приписів даних правових норм випливає, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на отримання послуг до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону №334, та якщо такі суми підтверджені при цьому податковими накладними.
Пунктом 5.1. Закону № 334 встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі із Статуту позивача, у зв’язку зі здійсненням позивачем статутної діяльності, він є постійним замовником вищезазначених послуг, оскільки без них господарська діяльність позивача практично не може бути високоефективною. Адже, метою кожного підприємства є отримання прибутку від продажу своїх товарів. Сучасний рівень розвитку економіки ставить ефективність господарської діяльності підприємства в пряму залежність від обраної маркетингової політики, яка має забезпечувати поліпшення просування продукції на ринку, підвищення її конкурентоспроможності, збільшення обсягів продажів та, відповідно, зростання прибутку підприємства. Аналіз долучених до матеріалів справи договорів поставки та договорів про надання послуг мерчандайзингу, тобто послуг з розміщення товарів, які поставляються позивачем, лише на відповідних полицях у належному місці в торговельному залі, з контролю за наявністю у торговельних точках рекламних матеріалів стосовно таких товарів, з розміщення інформації про такі товари, з послуги щодо моніторингу строків придатності товару в торговельному залі, дозволяє суду зробити висновок, що позивачем за такими договорами оплачувались послуги, які сприяли більш швидкому просування третім особам товарів, які ним поставлялись контрагентам ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «Фоззі Ост», ТОВ «Фоззі Січ», ТОВ «Караван», ПП «Реарді». Чергове замовлення товарів у позивача такими контрагентами, а, відповідно, й отримання ним доходу, напряму залежить від продажу ними третім особам товарів, які поставив їм позивач.
Викладене спростовує доводи відповідача щодо непов’язаності оплачених позивачем послуг з його господарською діяльністю.
Також суд відмічає, що абз.1 пп.5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 передбачений особливий порядок податкового обліку «витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником податку». Положеннями наведеної норми визначено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.
Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
Згідно з абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Положеннями ч.2 та ч.3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зауважує, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг. Отже, для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Як було зазначено вище, під час перевірки позивачем були надані відповідні договори, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні. Оглянувши їх копії, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що вони відповідають вимогам цивільного законодавства, зокрема, положенням Цивільного кодексу, вимогам щодо первинних документів, вимогам щодо заповнення податкової накладеної, встановленим пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.
Щодо твердження відповідача в обґрунтування своєї позиції, що позивачем були сплачені послуги мерчандайзингу відносно того товару, який вже був власністю його контрагентів, суд зазначає наступне.
Положеннями пп.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону №334 дозволено відносити до складу валових витрат платника податку витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Суд зауважує, що словосполучення «продаються (надаються) таким платником податку» визначають триваючу дію або процес, свідчать про основну або регулярну діяльність платника податку, його господарську діяльність. Таким чином, суд робить висновок, що за пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону №334 до валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати, що пов’язані з передпродажними або рекламними заходами щодо товарів, що є предметом діяльності підприємства, тобто витратами пов’язаними з господарською діяльністю підприємства. Законодавець не ставить в залежність право на віднесення витрат до валових за пп.5.4.4 від факту наявності або переходу права власності на окремі товари, що відносяться до діяльності платника податку.
Суд окремо відзначає, що положення п.5.11 ст.5 Закон № 334/94-ВР не дозволяють встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат платника податку до складу валових, крім тих, що зазначені у Законі. Встановлення контролюючим органом додаткових обмежень для позивача, крім законодавчо визначених, суперечить вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України та нормам наведеного податкового законодавства.
На користь позивача також необхідно навести положення щодо порядку вирішення конфлікту інтересів, які визначені п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 цього Закону, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податку або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податку, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку. Отже, застосування положень пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону №334 щодо віднесення витрат платників податку з просування продукції, що реалізується в роздрібних мережах, є таким, що відповідає визначенню конфлікту інтересів.
Таким чином, витрати позивача на оплату послуг мерчандайзингу, наданих його контрагентами відносно саме тих товарів, які продаються позивачем, безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю, а тому правомірно віднесені позивачем до його валових витрат відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону № 334, а суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладеними, сплачені у складі вартості таких послуг, правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідно до пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168.
Вказані висновки суду підтверджені листом Державної податкової адміністрації України від 28.01.10 № 806/6/23-4016/40 та від 29.07.08 № 15176/7/15-0217 «Про податковий облік витрат на маркетинг».
Враховуючи наведене та вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону №3344України, ч. 1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.4 р.7.4 ст.7 Закону №168 суд вважає неправомірним виключення відповідачем вартості послуг з мерчандайзингу, наданих ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РББ Груп», ТОВ «Квіза Трейд», ТОВ «Фоззі Ост», ТОВ «Фоззі Січ», ТОВ «Караван», ПП «Реарді», зі складу валових витрат позивача на суму 113 090 грн. 128098,00 грн., та зі складу податкового кредиту позивача на суму 90 472 грн.
З урахуванням відсутності порушень податкового законодавства визначення позивачу штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями також є безпідставним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Наведені обставини та доводи, спростовують висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 30.08.10 №2513/23-2/31971041, а тому податкові повідомлення-рішення, винесенні на підставі таких висновків підлягають визнанню нечинними.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Враховуючи викладені положення, з огляду на завдання адміністративного судочинства, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, а також зважаючи на положення п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 №253 (чинного на момент винесення спірних рішень), відповідно до яких якщо сума податкового
зобов'язання за результатами розгляду скарги залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, суд відмічає, що як первинні рішення, так і рішення на першу скаргу платника, рішення на другу скаргу платника та рішення на третю скаргу платника підлягають визнанню нечинними та скасуванню.
Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік» задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 10.09.10 №0004722302/0 та від 10.09.10 №0004732302/0, від 17.11.10 №0004722302/1 та від 17.11.10 №0004732302/1, від 21.01.11 №0004722302/2 та від 21.01.11 №0004732302/2, від 08.04.11 №0004722302/3/10937 та від 08.04.10 №0004732302/3/0938.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвік» (юридична адреса: вул.Желваковського, 111, м.Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 31971041) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30.05.11
Суддя
А.О. Коренев