ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.12.2007 | Справа №2-22/6698-2007А |
За позовом - ТОВ «Алеф – Виналь – Крим» ( смт. Багерове, вул. Одеська, буд. 30 )
До відповідача - ДПІ в Ленінському районі ( смт. Леніне , вул. Дзержинського , 7) .
Про визнання нечиними податкових повідомленнь-рішеннь.
Суддя ЯковлєвС.В.
За участю секретаря Дулімової В.І.
представники:
Від позивача – Левицький В.А. – пред-к, дов. від 01.09.2007 р.
Від відповідача – Вишняков М.В. – пред-к, дов. від 14.11.2007 р.
Сутність спору: ТОВ «Алеф – Виналь – Крим» ( далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення – рішення ДПІ в Ленінському районі (далі відповідач) від 28.11.2006 р. № 00000902301/0 , від 19.12.2006 р. . № 00000902301/1, від 31.01.2007 р. № 00000902301/2, від 18.04.2007 р. № 00000902301/3. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень - рішень відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. під час судового засідання , яке відбулось 14.11.2006 р., підтвердив відмову від п.1 та п.2 вимог, викладених у позовній заяві.
Суд, керуючись ст. 157 КАСУ , ухвалою від 14.11.2006 р. прийняв відмову позивача від вимог адміністративного позову , викладених у п.п. 1, 2 прохальної частини позовної заяви, закривши провадження у справі в зазначеній частині.
Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 03.12.2007 р., надав заперечення по справі ( вих . б/н від 03.12.2007 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що у позивача згідно з законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість у сумі 1399746 грн. на підставі податкових накладних , наданих ТОВ «Вектра» до складу податкового кредиту у зв’язку з тим, що не вся сума податку була сплачена контрагентами останнього.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив
У період часу з 17.11.2006 р. по 23.11.2006 р. відповідачем проводилась документальна невиїзна позапланова документальна перевірка достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2004 р. За результатами вказаної перевірки 23.11.2006 р. складено акт № 708/23-0/32148768.
У вказаному акті перевірки зафіксовани висновки відповідача про порушення позивачсем вимог п.п.7.7.4 , п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині обґрунтованості нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 657412,86 грн.
На підставі акту перевірки від 23.11.2006 р. № 708/23-0/ 32148768 відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 28.11.2006 р. № 00000902301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 657413 грн.
Позивач відповідно до пункту 5.2 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 30.11.2006 р. р. звернувся до відповідача зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення від 28.11.2006 р. № 00000902301/0 .
Відповідач 19.12.2006 р. прийняв рішення за результатами розгляду вказаної скарги позивача про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 00000902301/0 від 28.11.2006 р. та відмову у задоволенні вказаної скарги.
Відповідач 19.12.2007 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 00000902301/1 на підставі акту перевірки від 23.11.2006 р. № 708/23-0/32148768 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 657413 грн.
Позивач 27.12.2006 р. подав скаргу до ДПА в АР Крим, рішення по якої було прийнято 31.01.2007 р. ДПА в АРК відмовила у задоволенні скарги позивача .
Відповідач 31.01.2007 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 00000902301/2 на підставі акту перевірки від 23.11.2006 р. № 708/23-0/ про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 657413 грн.
Позивач звернувся 09.02 2007 р. з повторною апеляційною скаргою, в який просів скасувати податкові повідомленні – рішення, прийняти відповідачем на підставі акту перевірки від 23.11.2006 р. № 708/23-0/32148768 .
ДПА України 12.04.2007 р. прийняла рішення № 3510/6/25-0515 , залишила без змін податкове повідомлення-рішення відповідача № 00000902301/0 від 28.11.2006 р., відмовила у задоволенні скарги позивача.
Відповідач 18.04.2007 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 00000902301/3 на підставі акту перевірки від 23.11.2006 р. № 708/23-0/32148768 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 657413 грн.
У ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому ) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою,, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
П.п. 7.4.1. п. 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладені відповідачем в акті перевірки № 708/23-0/32148768 від 23.11.2006 р. на підставі якого складено спірне податкове повідомлення – рішення, висновок про те, щодо позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з системного аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Але на думку суду стаття 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від’ємне значення податкових зобов’язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.
Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
У вказаному акті перевірки відповідач, посилаючись на Закон України „Про податок на додану вартість” зробив висновок, що однією з обов’язкових підстав включення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету постачальниками, вказавши при цьому на те , що мається на увазі сплата податку постачальниками всього ланцюгу господарських операцій, в тому числі і тими , які передують операції з даним платником податку, а не тільки останнім постачальником у цьому ланцюгу. Зазначені вище норми Закону не вказують на те, що умовою включення до податкового кредиту є фактична сплата продавцем грошима до бюджету відповідних сум ПДВ, які заявлені до бюджетного відшкодування покупцем. Більш того, підпунктом 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Вектра» 01.11.2004 р. був укладений договір постачання, на виконання умов якого перший отримував від останнього товар, сплачував в порядку та розмірах, передбачених діючим законодавством суми ПДВ. ТОВ «Вектра» здійснювала оформлення відповідних податкових накладних .
Відповідачем підтверджена сплата позивачем сум ПДВ по кожній з наданих останнім податкових накладних. Саме це також підтверджено у експертному висновку № 11/07 від 21.09.2007 р. прийнятому за результатами проведення судово-економічної експертизи , призначеної ухвалою суду від 07.08.2007 р.
Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідач в акті № 708/23-0/32148768 від 23.11.2006 р. зробив невірні висновки, які не відповідають діючому законодавству.
У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування за період часу, який перевірявся на 657413 грн.
В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 12.12..2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 12.12.2007р.
Керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в
1. Позов задовольнити .
2. Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення ДПІ в Ленінському районі (смт. Леніне , вул. Дзержинського , 7) (далі відповідач) від 28.11.2006 р. № 00000902301/0 , від 19.12.2006 р. . № 00000902301/1, від 31.01.2007 р. № 00000902301/2, від 18.04.2007 р. № 00000902301/3.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Алеф – Виналь – Крим» ( смт. Багерове, вул. Одеська, буд. 30, код ЄДРПОУ 32148768 , банківські реквізити невідомі ) 3грн.40 коп. державного мита.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.