ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р. Справа № 74500/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді                                          Каралюса В.М.,

суддів                                                     Олендера І.Я., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Яремче Івано-Франківської області на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Яремче Івано-Франківської про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -                

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2009 року позивачі звернулись до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Яремче Івано-Франківської області (далі УПФУ) в якому просили зобов»язати відповідача нарахувати підвищення до пенсії як дітям війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.

Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано УПФУ нарахувати позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивачів є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останніх.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.

Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних міркувань.   

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного спору судом, мали право на підвищення виплачуваної їм УПФУ пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України в редакції до 07.07.2010 р. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що позивачі пропустили строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернулися з позовом лише 26 травня 2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду /а.с.35/.

Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивачів в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дітям війни за період 2006-2007 років.

Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то слід також зазначити, що п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, то на думку колегії суддів відсутні підстави для нарахування та виплати позивачам підвищення до пенсії за 2006 рік.

За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

         П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Яремче Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2009 року у справі № 2а-451/09 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити повністю.  

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                                                  В.М. Каралюс

Судді                                                                                   І.Я. Олендер

                                                                                                                                     В.З. Улицький