ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2011 р.  Справа № 2а/0470/2845/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.  

при секретаріКошлі А.О.

за участю:

представників позивача

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Тубольцевої О.В., Рибалки С.Є.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкові повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_8 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003311703, № 0003321703, які винесені державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 за період 01.04.2007 року по 31.03.2010 року № 2004/173/2152417941 від 08.07.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.07.2010 року позивачем отримано акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 2004/173/2152417941 від 08.07.2010 року, в якому були встановлені наступні порушення: ст. 1, 2 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в частині перевищення максимального обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у 2009 року та ст. ст. 13, 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92, у зв’язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за IV квартал 2009 року в розмірі 25 157,43 грн.; ст. ст. 13, 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92, в наслідок чого було донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 1 квартал 2010 року на суму 15 061,80 грн.; підпунктів 7.4.1., 7.4.3. пункту 7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5 441,00 грн.

За результатами перевірки на підставі акту державною податковою службою 22.07.2010 року було винесено два податкові повідомлення-рішення: № 0003311703 на суму 8 161,50 грн. податку на додану вартість, з яких 5 441,00 грн. за основним платежем та 2 720,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), та № 0003321703 на суму 40 219,23 грн. податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Оскільки, згідно ст. 5 вказаного Указу Президента, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності у випадку порушення вимог ст. 1 цього Указу починаючи з наступного звітного періоду та в силу ст. 2 Указу отримані ним доходи, що обкладаються єдиним податком, не включаються до сукупного доходу, фізична особа-підприємець ОСОБА_8 за результатами діяльності в IV кварталі 2009 року (перевищення 500 тис. грн.) з І кварталу 2010 року перейшла на загальну систему оподаткування та зареєструвалася платником податку на додану вартість, а, отже, порушень законодавства в частині несплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за IV квартал 2009 року в розмірі 25 157,43 грн. не допустила. Також, відповідачем не були враховані витрати, що повинні, відповідно до вимог Декрету № 13-92, бути включені до складу валових витрат, а тому сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності є не об’єктивною та такою, що не може бути прийнята до уваги.

Крім того, державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська помилково та неправильно застосовуються норми Закону України «Про податок на додану вартість» в частині виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, які нараховані по операціях з товаром, що був списаний у зв’язку з псуванням та згодом знищений. Так як, позиція відповідача, що вказаний товар не використовувався в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, є помилковою, позивачем не було занижено розмір податку на додану вартість, що підлягав сплаті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та крім зазначення обставин, викладених в позовній заяві, надали суду пояснення до адміністративного позову, які долучені до матеріалів справи.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та зазначили наступне. За наслідками перевірки ФОП ОСОБА_8 інспекцією був встановлений факт перевищення позивачем в 2009 році граничного розміру обсягу виручки для суб’єкта підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, на суму 173 531 грн. Так як, відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727, єдиний податок сплачується за виручку в загальному розмірі 500 000 грн., суми виручки, що перевищують встановлений розмір оподатковуються окремо за правилами, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», у зв’язку з чим ФОП ОСОБА_8 було донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за ІV квартал 2009 року у розмірі 25 157,43 грн.

Крім того, під час перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_8 в І кварталі 2010 року було отримано валовий дохід у розмірі 526 710,39 грн. та за наслідками перевірки було віднесено до складу валових витрат суму фактично понесених витрат у розмірі 426 298, 41 грн., у зв’язку з чим їй було донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за І квартал 2010 року у розмірі 15 061,80 грн.

Також, під час перевірки податковою інспекцією було встановлено, що ФОП ОСОБА_8 в І кварталі 2010 року було списано зіпсовану рибну продукцію, що попередньо була відвантажена покупцям та включена до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість. По факту повернення покупцями рибної продукції позивачем були проведені відповідні корегування та зменшено розмір податкового зобов’язання в деклараціях з податку на додану вартість. Оскільки операції зі списання товарно-матеріальних цінностей не підпадають під поняття поставки товарів, яка є, відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об’єктом оподаткування податком на додану вартість, позивач повинна була зробити корегування шляхом зменшення сум податкового кредиту на розмір сум по операціях, за якими було придбано списану продукцію. У зв’язку з тим, що вказане зменшення не було здійснено, позивачем було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 5 441 грн. Крім того, на підставі п.п.17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до ФОП ОСОБА_8 було застосовано штрафну санкцію у розмірі 50 % від донарахованої суми податку, а саме – 2 720,50 грн.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в ній у своєї сукупності, встановив.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_8 зареєстрована виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради 01.08.2002 року та з 06.08.2002 року перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

З 14.06.2010 року по 05.07.2010 року державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_8 податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою було встановлені наступні порушення: ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в частині перевищення максимального обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у 2009 року, встановленого для суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи; ст. ст. 1, 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та ст. ст. 13, 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за IV квартал 2009 року в розмірі 25 157,43 грн.; ст. ст. 13, 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 та абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України в частині неподання до ДПІ декларації про доходи за 1 квартал 2010 року; ст. ст. 13, 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 1 квартал 2010 року на суму 15 061,80 грн.; підпунктів 7.4.1., 7.4.3. пункту 7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5 441,00 грн.

За наслідками перевірки податковою інспекцією було складено акт № 2004/173/2152417941 від 08.07.2010 року та 22.07.2010 року державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було винесені два податкових повідомлень – рішень: № 0003311703/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 8 161, 50 грн. та 0003321703/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 40 219,23 грн.

Сутність податкового зобов’язання у розмірі 8 161, 50 грн., визначеного ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в податковому повідомленні-рішенні № 0003311703/0, полягає в наступному.

Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 в І кварталі 2010 року було проведено списання зіпсованої рибної продукції: в січні 2010 року – згідно акту списання поверненої продукції № 1 від 31.01.2010 року, в лютому 2010 року – згідно акту списання поверненої продукції № 2 від 28.02.2010 року, в березні 2010 року – згідно акту списання поверненої продукції № 3 від 31.01.2010 року. Зазначена рибна продукція була відвантажена покупцям, але у зв’язку з тим, що вона мала обмежений термін споживання (28 діб) відповідно до умов договору її було повернуто позивачу. У зв’язку з відвантаженням продукції покупцям ФОП ОСОБА_8 суми за вказаними операціями були включені до складу податкових зобов’язань відповідних звітних періодів та по факту її повернення від покупців нею були складені розрахунки коригування сум податку на додану вартість і зменшено розмір податкових зобов’язань.

Відповідно до пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з вимогами підпункту 3.1.1 пункту 3.1. ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст. 4 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.3. пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Під час перевірки було встановлено, що вартість придбаної рибної продукції, списаної актом № 1 від 31.01.2010 року становить 4 674, 25 грн., в тому числі ПДВ – 779,04 грн., списаної актом № 2 від 28.02.2010 року – 13 365,12 грн., в тому числі ПДВ – 2 227,52 грн., списаної актом № 3 від 31.03.2010 року – 14 604,18 грн., в тому числі – 2 434,03 грн., та при її придбанні суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових декларацій з ПДВ.

Оскільки придбана рибна продукція була зіпсована та не використовувалася в подальшій господарській діяльності, та позивачем не зменшено розмір податкового кредиту по зазначеній продукції шляхом коригування, у період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 завищено податковий кредит на суму 5 441,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5 441,00 грн.

Зазначена позиція була підтримана в судовому засіданні представником позивача, яка зазначила, що відповідні корегування по податку на додану вартість повинні були відображені в податковому кредиті у розмірі, за якою була придбана рибна продукція, та погодилася з тим, що сума податку на додану вартість була неправомірно занижена на суму 5 441,00 грн. та вказана сума підлягає сплаті до державного бюджету.

Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі зазначеної норми фізичній особі – підприємцю ОСОБА_8 було нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків від донарахованої контролюючим органом податку на суму 2 720,50 грн.

Сутність податкового зобов’язання у розмірі 40 219,23 грн., визначеного ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в податковому повідомленні-рішенні № 0003321703/0, полягає в донарахуванні ФОП ОСОБА_8 податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за ІV квартал 2009 року у розмірі 25 157,43 грн. та за І квартал 2010 року у розмірі 15 061,80 грн.

В 2009 році фізична особа – підприємець ОСОБА_8 перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок. Протягом вказаного періоду позивач отримала валовий дохід у сумі 673 531,00 грн. та перевищила в ІV кварталі 2009 року граничний обсяг виручки у розмірі 500 000,00 грн. на суму 173 531,00 грн.

Перевіркою на підставі первинних документів державною податковою інспекцією визначено, що документально підтверджені витрати, пов’язані з отриманням в ІV кварталі 2009 року валового доходу у сумі 173 531,00 грн., становлять 5 814,79 грн.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 2 цього Указу Президента встановлено, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

В той же час, згідно ст. 5 вказаного Указу Президента України зазначено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, в тому числі щодо перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тисяч гривень), платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, суд вважає, що несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можливо лише за умови дотримання платником умов перебування на спрощеній системі оподаткування та у випадку порушення зазначених умов, доходи платника податку, які отримані внаслідок цього, повинні оподатковуватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Порядок оподаткування доходів громадян, одержаних протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також іншіх доходів громадян, які не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету, встановлений розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року.

Відповідно до ст. 13 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що ставка податку з доходів фізичних осіб – підприємців становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Оскільки фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 не було дотримано вимог Указу Президенту України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в частині не перевищення граничного розміру виручки 500 000,00 грн., та нею було документально підтверджено витрати, які безпосередньо пов’язані з одержанням доходу у сумі 173 531,00 грн., лише у розмірі 5 814,79 грн., її сукупний чистий дохід в ІV кварталі 2009 року у розмірі 167 716,21 грн. повинен оподатковуватися за ставкою 15 відсотків. Таким чином, податок з доходів фізичних осіб в ІV кварталі 2009 року для фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 становить 173 531,00 грн. - 5 814,79 грн. = 167 716,21 грн. * 15% = 25 157,43 грн.

В І кварталі 2010 року фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 було отримано валовий дохід у розмірі 526 710,39 грн. Перевіркою було встановлено, що документально підтверджені витрати позивача, пов’язані з одержанням у І кварталі 2010 року доходу в сумі 526 710,39 грн., становлять 426 298,41 грн. При цьому державною податковою інспекцією не було враховано до складу валових витрат наступні суми:

-          витрати на послуги по переробці сировини в сумі 96 730,00 грн., оскільки вказані витрати фактично понесені не були, а рахуються як заборгованість;

-          витрати на придбання рибної продукції в сумі 465 409,10 грн., оскільки вказані витрати фактично понесені не були, а рахуються як заборгованість;

-          на кінець перевіряємого періоду за позивачем рахується залишок оплаченої нереалізованої продукції на суму 67 592,84 грн.;

-          витрати у сумі 2 835,43 грн., які не пов’язані з отриманням доходу в І кварталі 2010 року, так як стосуються авансової оплати за електроенергію за травень 2010 року.

Вказані обставини були досліджені в судовому засіданні та судом було встановлено, що дійсно витрати на послуги по переробці рибної продукції та на її придбання понесені не були, оскільки фактично їх було сплачено в наступних періодах 2010 року. Представником позивача було зазначено, що в подальшому при фактичній сплаті коштів за вказаними договорами, їх було віднесено до складу валових витрат відповідного періоду, коли їх сплатили.

Також, представник позивача погодилася з тією обставиною ,що залишки нереалізованої продукції рахувалися за ФОП ОСОБА_8 станом на 31.03.2010 року та дата 31.12.2010 року, що зазначена в акті перевірки, є опискою.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами.

Так як, фактично позивачем було підтверджено витрати, пов’язані з одержанням у І кварталі 2010 року доходу в сумі 526 710,39 грн., лише у розмірі 426 298,41 грн., сума податку з доходів фізичних осіб в І кварталі 2010 року для фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 становить 526 710,39 грн. - 426 298,41 грн. = 100 411,98 грн. * 15% = 15 061,80 грн.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_8 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003311703, № 0003321703 - відмовити.  

          Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 11.05.2011 року.

Суддя                       

В.В. Горбалінський