ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/1931/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С.
при секретаріКириловій Х.Ю.
за участю представника позивача Коломоєць Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а/0470/1931/11 за позовом Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Бейс»про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
У лютому 2011 р. ДПІ у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2208,65 грн..
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «Нью Бейс»має суму заборгованості, яка виникла внаслідок несплати суми з податку на додану вартість в сумі 2208,65 грн. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закон України "Про систему оподаткування" втрачають чинність.
Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини, щодо наслідків несплати податків юридичної особи виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати саме норми Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Нью Бейс»зареєстроване рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 03.10.2005 р. № 12241050001017542. Підприємство перебуває на податковому обліку у Дніпропетровській МДПІ Дніпропетровської області.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до ст. 9 Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»до переліку загальнодержавних податків і зборів віднесено податок на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що податковий борг ТОВ «Нью Бейс»утворився внаслідок не поданих до ДПІ декларацій по податку на додану вартість за грудень 2008 року, січень 2009 року, з січня 2009 року по листопад 2009 року. За результатами перевірки Дніпропетровською МДПІ складено акт № 450/152/33771605 від 22.12.2009 року на підставі якого було винесено податкові повідомлення –рішення № 0001731542/0 від 28.05.2010 року за якими підприємству нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 2040,00 грн. Також, невиїзною документальною перевіркою від 17.02.2010 р. своєчасності подання податкової звітності встановлено порушення п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 –ІІІ від 21.12.2000 р. На підставі вищезазначеного акту Дніпропетровською МДПІ було винесено податкове повідомлення –рішення № 0001741542/0 від 28.05.2010 р. за яким підприємству нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн..
У відповідності до вимог ст.. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 –ІІІ Дніпропетровською МДПІ боржнику було направлено першу податкову вимогу від 13.07.2010 р. за № 1/249 та другу податкову вимогу від 19.08.2010 р. за № 2/305 з вимогою сплатити податковий борг, проте вимоги повернулись на адресу податкової інспекції з відміткою «відсутній на такою адресою». На підставі п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові вимоги були розміщені на дошці податкових оголошень, про що складень відповідні акти.
Дана сума податкового зобов’язання не була сплачена відповідачем у встановлені законом строки та на час розгляду даної справи залишається не погашеною.
Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
У строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач податкове зобов'язання, визначене рішеннями про застосування фінансових санкцій самостійно не сплатив. В адміністративному порядку зазначені вище рішення про застосування фінансових санкцій Відповідач не оскаржував.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
В позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами і свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд доходить висновку, що факт існування податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2208,65 грн. позивачем доведений, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Бейс» про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Бейс» на користь держави в особі управління державного казначейства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області в сумі 2208, 65 грн. (дві тисячі двісті вісім гривень шістдесят п’ять копійок) на р/р 31110029700079, код платежу 14010100, одержувач ГУДК в Дніпропетровській області, МФО 805012, Банк одержувач УДКУ в Дніпропетровському районі, код казначейства 24237480.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя
О.С. Луніна