Справа № 22-а /2690/16650/2011
Головуючий у 1 інстанції: Бовкун Е.М.
Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Матвєєвої О.А., Стрижеуса А.М.,
при секретарі Гладун Х.А.,
розглянувши справу за апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб‘єкта владних повноважень нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб‘єкта владних повноважень нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни.
Зобов‘язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 21 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 13 жовтня 2009 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року, прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання сторони не з‘явились. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність учасників судового засідання, які належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” безпідставно не здійснював позивачці, яка є дитиною війни, нарахування щодо підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 21 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 13 жовтня 2009 року. При цьому суд врахував заяву Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на підставі положень ст. 100 КАС України, задовольнив позов в межах річного строку для захисту прав та інтересів ОСОБА_1
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008
№ 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Посилання апелянта на положення статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, на які також посилався відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, судова колегія вважає безпідставними.
В ідсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу ненарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
Суд повно і об’єктивно з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва відхилити, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді