УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-22994/11 Головуючий в 1 інстанції - Джерелейко О.Є.
Категорія 45 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«18» травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Братіщевої Л.А.
суддів: - Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: – Бадалян Н.О.
за участю: представника прокурора Софіївського району – Харченко Катерини Юріївни
представника відділу Держкомзему у Софіївському районі – Скочко Василя Миколайовича
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2011 року по справі за позовом прокурора Софіївського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, 3 особа – відділ Держкомзему у Софіївському районі Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі припиненим та про повернення земельної ділянки у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2011 року прокурор Софіївського району в інтересах ОСОБА_7 звернувся із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання договору оренди землі припиненим та про повернення земельної ділянки у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди і в обґрунтування позовних вимог вказав, що по заяві ОСОБА_7 було проведено перевірку щодо відмови ОСОБА_6 у поверненні земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, який було укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 26.01.2006р. Земельна ділянка площею 9,71га належить ОСОБА_7 на праві власності і підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю І-ДП №040391, виданого 26.12.2001р. Софіївською селищною радою.
Земельна ділянка, відповідно до п. 8 договору, надавалася ОСОБА_6 строком на 5 років і після закінчення строку орендар повинен не пізніше 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Проте ОСОБА_6 з письмовою пропозицією до ОСОБА_7, у встановлений договором строк, не зверталася. ОСОБА_7 у свою чергу наміру про продовження договірних відносин не має.
Строк дії договору скінчився 26.01.2011р., проте восени 2010 року ОСОБА_6 засіяла орендовану земельну ділянку озимим житом і перешкоджає ОСОБА_7 розпоряджатися належною їй земельною ділянкою після 26.01.2011р. самостійно.
Посилаючись на ці обставини прокурор просив суд визнати припиненим з 26.01.2011р. договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено; зобов’язати відповідача повернути ОСОБА_7 земельну ділянку шляхом складання акту прийому-передачі та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2011 року позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи і взяв до уваги ст. 33 Закону України «Про оренду землі»; не звернув уваги, що в неї з орендодавцем була домовленість про продовження терміну дії договору до 01.07.2011р.; суд зобов’язав її повернути земельну ділянку, що не можливо зробити, оскільки зазначена земельні ділянка знаходиться в середині поля, яке вона повністю обробляє. Крім того, в рішенні суду не зазначено кадастровий номер земельної ділянки і в самому Державному акті на право приватної власності на землю відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки.
В заперечення на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 на праві власності належить земельна ділянка площею 9,71га на території Софіївської селищної ради, що підтверджується державним актом на право власності на землю І-ДП №040391 від 26.12.2001р. виданого Софіївською селищною радою Софіївського району (а.с. 7).
26 січня 2006 року між ОСОБА_7 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір оренди належної ОСОБА_7 земельної ділянки, п. 8 якого передбачає строк дії договору протягом 5 років (а.с. 8-10). В цей же день зазначений договір був зареєстрований у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» при Держкомземі України за №040613300136.
26 січня 2011 року після сплину строку договору оренди, відповідач ОСОБА_6 не повернула позивачу належну їй земельну ділянку.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо повернення земельної ділянки її власнику, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 у зв’язку із закінченням строку дії договору зобов’язана повернути орендовану земельну ділянку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (надалі – Закон) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації та припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, що передбачено ст. 31 цього ж Закону.
Доводи ОСОБА_6 про те, що судом не враховано ст. 33 Закону є необґрунтованими, оскільки зазначена стаття передбачає переважне право орендаря на поновлення договору після закінчення строку, на який його було укладено. Пункт 8 договору оренди земельної ділянки аналогічно зазначає, що після закінчення строку договору орендар має переважне право продовження договору на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше за 90 днів до закінчення строку дії договору.
Але, як встановлено в суді першої інстанції, ОСОБА_6 із письмовим повідомленням про намір продовжити строк дії орендного договору до ОСОБА_7 не зверталась і в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказів про те, що вона зверталась до позивачки з пропозицією про продовження строку дії договору, - не надано.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка не виділена в натурі (на місцевості) та не закріплена межовими знаками, що робить неможливим її повернення, спростовуються матеріалами справи, а саме державним актом про право власності на землю ОСОБА_7 в якому зазначені зовнішні межі спірної земельної ділянки (а.с. 7).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач домовився з орендодавцем ОСОБА_7 про продовження дії договору до 01.07.2011р., то судом обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 654 ЦК України, не взято до уваги посилання відповідача про зміну до договору та дана правильна оцінка даним діям відповідача.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 – 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: