УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-23112/11 Головуючий у І інстанції
Категорія 26 ( 1 ) Свистунова О.В.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П.,
суддів – Ляховської І.Є., Карнаух В.В.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю : представника відповідача Некрасової Катерини Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (у теперішній час – публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»), на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (у теперішній час – публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»), третя особа- відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «КЗРК») та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( надалі – Відділення Фонду), про стягнення моральної шкоди у зв’язку із професійним захворюванням та просила суд стягнути з відповідача ВАТ «КЗРК» на її користь 173 000 грн..
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 березня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України; і залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Крім того, судом не враховано, що позивачем не доведений факт заподіяння їй моральної шкоди та не надано доказів вини ВАТ «КЗРК» у спричиненні позивачу моральних страждань. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5,просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, на її думку, залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 26.07.1993 року працювала учнем машиніста конвеєро- дробильної сортувальної фабрики, з 01.10.1993 року по 29.08.1995 року – машиністом конвеєру; з 04.06.1997 року – грохотовщиком, з 24.12.1997 року поверховим грохотовщиком по 08.12.2008 року.
Висновком МСЕК від 14.07.2010 року позивачу первинно було встановлено 30 % втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням та визнано інвалідом 3 групи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання № 9 від 14.05.2010 року, причиною професійних захворювань є тривалий стаж роботи в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувало гранично допустимий рівень. Згідно пункту 19 зазначеного Акту, винними в порушенні законодавства про охорону праці є керівництво ВАТ «КЗРК».
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи відповідача про те, що суд невірно застосував до даних правовідносин положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки втрата професійної працездатності позивачу була встановлена з 14.07.2010 року.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежена в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди та недоведеності вини відповідачів у цьому є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначений з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, та інших обставин. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат » ( у теперішній час – публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») – відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: