Судове рішення #15601940

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД


  


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


26 квітня 2011 р.                                                                                  Справа № 30435/11


           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                        Глушка І.В.

суддів:                                                             Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 09.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги дітям війни,–

                                                                 встановила:

У жовтні 2010 року позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2010 року по день розгляду справи.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просила позов задоволити.

Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 09.11.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської щодо не нарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни починаючи з 25.04.2010 року, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум.

Постанову суду оскаржила ОСОБА_1. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що суд першої інстанції неправильно трактував рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 року за №19рп/2010. Також зазначає, що відповідачем порушено її права стосовно не нарахування та невиплати оспорюваної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Окрім вказаного, судом при винесенні постанови порушено принцип верховенства права та невраховано, що строк позовної давності не поширюється на спірні правовідносини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 24.04.2010 року не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії починаючи з 25.04.2010 року колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"  дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  Таким чином, відповідач починаючи з 25.04.2010 року повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".

За таких обставин, із урахуванням позовних вимог та виходячи із встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до переконання про правомірність задоволення позовних вимог позивача лише починаючи з 25.04.2010 року.

Також слід зазначити, що вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 09.11.2010 року у справі №2а-750/10 – без змін.

            

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.


Головуючий:                 І.В. Глушко

Судді:                             О.М. Довгополов

                                        В.В. Святецький











































Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація