ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 р. Справа № 29197/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 26.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги дітям війни,–
встановила:
У листопаді 2010 року позивач звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у період з липня 2007 року по 01 листопада 2010 року.
Позивач свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просила позов задоволити.
Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 26.11.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської щодо не нарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни починаючи з 15.05.2010 року, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум. Ухвалою суду решту позовних вимог – залишено без розгляду.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що судом порушено норми ст.ст. 6, 19 Конституції України, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Посилається на те, що судом не взято до уваги те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 26.11.2010 року у справі №2а-270/10 – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.В. Глушко
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький