ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 р. Справа № 32067/11

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                          Глушка І.В.,

суддів                                                             Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 19.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області про зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,–

ВСТАНОВИЛА :

04.11.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача. У позовній заяві просить поновити пропущений строк на звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача з приводу не нарахування та невиплати на свою користь недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на свою користь оспорювану допомогу за період з 1 січня 2009 року по 1 листопада 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задоволити.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 19.11.2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області щодо ненарахування позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії з розміру встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і  не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1 січня 2009 року по 3 травня 2010 року слід залишити без розгляду.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії за період з 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"  дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  Таким чином, відповідач у період з 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".

За таких обставин, із урахуванням позовних вимог та виходячи із встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до переконання про правомірність задоволення позовних вимог позивача лише за період з 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року.

Попри вказане, колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202 п. 3, 4, ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області задовольнити частково, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 19.11.2010 року у справі № 2а-240/10 скасувати.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2009 року по 3 травня 2010 року - залишити без розгляду.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», за період з 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя          І.В. Глушко

Судді          О.М. Довгополов

          В.В. Святецький