Справа № 22-ц/2690/2448/2011
Головуючий у 1 інстанції: Даниленко В.В.
Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Касьяна О.П., Матвєєвої О.А.,
при секретарі Гладун Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2010 року задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості .
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» солідарно: 785406,88 грн. – залишок заборгованості за кредитом; 101198,81 грн. – відсотки за користування кредитом; 35977,40 грн. – пені; 1700,00 грн. – судового збору; 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього – 924403,08 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2010 року, а справу направити на новий розгляд. Посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що надання ПАТ «ОТП Банк» кредиту в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства. На час підписання між сторонами кредитного договору позивач на мав індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу. В зв’язку з підвищенням курсу долара США виникла істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором. При визначенні суми боргу судом не врахована часткова сплата відповідачем грошових коштів за кредитом. Вважає, що положення кредитного договору є несправедливими для нього, що суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів».
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник відповідача просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість..
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з‘явилася, повідомлена про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у її відсутність.
Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та представника ПАТ «ОТП Банк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № CL-013/111/2007 на суму 102000 дол. США. ОСОБА_1 зобов‘язався повертати кредит та щомісячно сплачувати проценти за користування відповідно до умов договору. Дата остаточного повернення кредиту визначена сторонами договору – 01 серпня 2013 року.
01 серпня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-013/111/2007, за умовами якого остання зобо‘язалась відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 свої зобов‘язань за кредитним договором та відповідати перед Банком як солідарний боржник по зобов‘язанням.
В зв’язку з неналежним виконанням взятих ОСОБА_1 на себе зобов’язань щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування ним, станом на 21.01.2010 р. за кредитним договором утворилася наступна заборгованість: сума заборгованості по кредиту - 785406,88 грн., що еквівалентно 98108,41 дол. США за курсом НБУ станом на 21.01.2010 р.; заборгованість по відсоткам – 10198,81 грн., що еквівалентно 12641,16 дол. США за курсом НБУ станом на 21.01.2010 р.; пеня за прострочення сплати кредиту - 35977,40 грн.
Наявна заборгованість за кредитним договором не заперечується відповідачем ОСОБА_1
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк», про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суми заборгованості по кредиту, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.ст.554,1050,1054.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність укладення Банком кредитного договору в іноземній валюті, без індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу є безпідставними, виходячи з наступного.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак, у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, згідно ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47, 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Уповноважені банки вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті за умови отримання ними банківської ліцензій та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, виданими в порядку, встановленому Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно вимог ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Як встановлено судом першої інстанції ПАТ «ОТП Банк», має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.
Так, при укладенні договору відповідач погодився з умовами, визначеному в ньому, у тому числі і щодо валюти наданого йому банком кредиту.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги, що умови кредитного договору є несправедливими та суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, і тому застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді