ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 р.                                                                                  Справа № 35514/11

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                        Глушка І.В.

суддів:                                                             Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.12.2010 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги дитині війни,–

                                                                 встановила:

09.12.2010 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області щодо виплати на свою користь недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на свою користь оспорювану допомогу за 2008-2009 роки та за дев?ять місяців 2010 року.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задоволити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.12.2010 року позовну заяву в частині поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2008 року по 08.06.2010 року залишено без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що ухвала прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу та прийняти рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що відмова позивача у нарахуванні та виплаті на свою користь оспорюваної допомоги передбаченої  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною та суперечить Конституції України та іншим законам, що в свою чергу є наслідком порушення прав апелянта на соціальний захист, як дитині війни. Також зазначає, що строк на звернення до суду за захистом своїх прав пропущено апелянтом з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався лише із засобів масової інформації на початку 2010 року та із відповіді відповідача на своє звернення від 25.11.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 08.06.2010 року слід залишити без розгляду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197,199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.12.2010 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №2а-1025/10 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:                    І.В. Глушко

Судді:                                  О.М. Довгополов

                                            В.В. Святецький