Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-12209/10 Головуючий у 1 й інстанції - Циганков В.О.
Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого –Варенко О.П.,
суддів: Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2010 року
про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги як дитині війни , -
в с т а н о в и л а:
У липні 2010 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги як дитині війни.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2010 року позовна заява була залишена без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків до 28 липня 2010 року включно.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2010 вказана позовна заява була визнана неподаною та повернута позивачці.
В апеляційній скарзі позивачка посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Постановляючи 28 липня 2010 року ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу, суддя місцевого суду виходив з того, що ОСОБА_2 не були усунені в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі судді від 12 липня 2010 року, а саме: не в повному обсязі сплачено судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Згідно ч.2 ст.121 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.119,120 ЦПК України, не сплатить суми судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 09 липня 2010 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги як дитині війни.
Як вбачається з позовної заяви, вона подана за нормами ЦПК України відповідно до ст. 15 ЦПК України в редакції, що діяла на 09 липня 2010 року. Тому суд першої інстанції повинен був при прийнятті позовної заяви виходити з вимог до позовної заяви що викладені в ст. 119 ЦПК України.
В даній позовній заяві заявниця зазначила сторони у справі, їх місце проживання та місцезнаходження; виклала зміст позовних вимог, обставини, якими обґрунтовує свої вимоги; зазначила докази, що підтверджують кожну обставину; сплатила судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. (а.с.19,20); позивачка просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 06 липня 2010 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнати за нею право на отримання соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 06 липня 2010 року, тобто позивачкою ставились вимоги не майнового характеру.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»по даній категорії справ розмір судового збору складає 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8,50 грн. та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»від 21 грудня 2005 року з послідуючими змінами, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, по справам позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру складає 37 грн.
За таких обставин, беручи до уваги, що позивачкою було сплачено судові витрати в повному обсязі, колегія суддів вважає, що підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви у судді місцевого суду не було.
При наявних порушеннях процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала судді місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 199 КАС України.
Керуючись ст.ст. 197, 199, 204, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити.
Ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2010 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді