Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-12041/10 Головуючий у 1 й інстанції - Румянцев О.П.
Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати і виплатити недотриманих соціальних допомог ,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати і виплатити недотриманих соціальних допомог, в якому просив поновити строк для звернення до суду за захистом своїх прав; визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2005 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому ніж це вимагається ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та щорічної разової допомоги на оздоровлення у розмірі меншому ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача здійснити з 01 січня 2005 року перерахунок і виплату йому та відновити право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також щорічної разової допомоги на оздоровлення у розмірі визначеному вимогами ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради в частині нарахування ОСОБА_2 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та щорічної разової допомоги за 2009 рік; зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щорічної грошової допомоги за 2009 рік, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків а на Чорнобильської АЕС 1 категорії, має 3 групу інвалідності внаслідок захворювання; пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби і завданням Уряду по ліквідації Чорнобильської катастрофи, ветеран-інвалід війни 3-ої групи що підтверджується посвідченнями та довідкою МСЕК (а.с. 11-13 ), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, що передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Розрахунок виплат ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення відповідачем було проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України в липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали»внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законів України «Про державний бюджет України»на відповідні роки. Розрахунок виплат щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня було проведено відповідно до Законів України «Про державний бюджет України відповідні роки, постанови КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», а і постанови КМУ від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткове тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров'я, створення єдиний порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов прожив трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особи, віднесені до категорії 1, які є інвалідами третьої групи мають право на отримання щорічної допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», передбачений інший розмір такої допомоги, що дорівнює 90,00 грн.
Наявність такого права у позивача гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правого акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання представника відповідача на те, що порядок обчислення допомоги визначається Кабінетом Міністрів України суд не бере до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
З 2007 року по 2009 рік позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 грн. відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Що стосується 2007 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», чим в 2007 році зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року вказані обмеження визнані неконституційними.
Крім того, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року дані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Законів України Про державний бюджет України на відповідні роки.
Суд вважає, що оскільки щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_2 за 2007 рік була виплачена у лютому 2007 року (до винесення рішення Конституційним судом України), та за 2008 рік - в квітні 2008 року (до винесення рішення Конституційним судом України), розмір сплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007-2008 році відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної в м. Дніпропетровську ради виплачувала позивачу допомогу на оздоровлення в 2007 - 2008 роках в розмірах, передбачених постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, і таким чином, дії Управління відповідали чинному законодавству.
Що стосується 2009 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»не вносились зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_2 за 2009 рік була виплачена в січні 2009 року в розмірі 90 грн., що не відповідає вимогам закону, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача в частині нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірними.
У відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни III групи виплачується щорічна грошова допомога до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Дія частини п'ятої статті 13 вказаного закону не зупинялася на 2009 рік, в зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано визнав неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення в частині нарахування ОСОБА_2 щорічної одноразової грошової допомоги за 2009 рік.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді