Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-14843/10 Головуючий у 1 й інстанції - Городничої В.С.
Доповідач - Варенко О.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Дніпропетровську ради на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Дніпропетровську ради про визнання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення ,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Дніпропетровську ради про визнання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не в повному обсязі; стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роки в розмірі 10753 грн. 30 коп.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_3 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи»в 2009 році; зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Дніпропетровську ради донарахувати ОСОБА_3 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в сумі 3030 грн. та забезпечити виплату цих коштів.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, яке частково відповідає вимогам закону. Висновки суду в частині вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов’язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.
Як вважає апелянт, при виплаті одноразової компенсації на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 48 зазначеного Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 групи виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач Управління праці та соціального захисту населення є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги на оздоровлення як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік», яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2009 рік, а не вказаної Постанови КМУ.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік здійснена відповідачем з порушенням норм спеціального закону.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині донарахування та забезпечення виплати ОСОБА_3 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 3030 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовні вимоги в даній частині не ґрунтуються на законі, тому підстави для їх задоволення відсутні, оскільки розрахунок сум, які підлягають виплаті за минулий час, належить до компетенції відповідача і може бути предметом судового розгляду лише в разі оскарження такого розрахунку.
Таким чином, постанова в даній частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні вказаних позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Дніпропетровську ради задоволення частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2010 року скасувати в частині донарахування та забезпечення виплати ОСОБА_3 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 3030 грн., відмовити в цій частині в задоволенні позову.
В решті постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2010 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді