Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-13215/10 Головуючий у 1 й інстанції - Дунай Л.В.
Доповідач - Варенко О.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –Варенко О.П.,
суддів: Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач у 2007 - 2009 роках не виконував обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 вказаного Закону України, у зв’язку з чим виникла заборгованість по пенсії, тому позивачка просила суд поновити строк для звернення до суду; визнати бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати їй підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 01 листопада 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними; стягнути з відповідача на її користь підвищення до пенсії згідно ст. 6
Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в сумі 710 гривень 90 копійок, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі - 684 гривень 20 копійок. з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі - 1225 гривень 20 копійок - тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, що була виплачена в зазначений період, а всього стягнути 2 620,30 гривень.; зобов'язати відповідача здійснювати в подальшому виплати позивачці підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений судовий збір в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»такою, що не відповідає вимогам закону; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, тобто в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням суми, що була виплачена в зазначений період, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 171 грн.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, а в решті рішення суду залишити без змін.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, яке частково відповідає вимогам закону. Висновки суду в частині вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Згідно п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З пенсійного посвідчення позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, 1936 року народження, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, колегія суддів виходила з наступного.
Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ІV.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року - були відсутні.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, колегія суддів виходила з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року - були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV в новій редакції.
Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року.
Відносно вимог по виплатам за 2009 рік, колегія суддів виходила з того, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України №10-рп від 22 травня 2008 року будь-яких змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносилось, тобто доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком мала виплачуватись позивачці в 2009 році.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, рішення Конституційного Суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.
Разом з тим суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення з Управління Пенсійного фонду України судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не врахував, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»по даній категорії справ розмір судового збору складає 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8,50 грн. та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»від 21 грудня 2005 року з послідуючими змінами, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, по справам позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру складає 37 грн. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в частині розміру стягнутих судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача на відшкодування судових витрат: судовий збір –8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –37,00 грн., а всього –45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2010 року змінити в частині розміру стягнутих судових витрат.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.
В решті рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2010 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді