Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-9239/10 Головуючий у 1 й інстанції - Петренко А.П.
Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області на постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними, стягнення недоодержаних сум пенсії ,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача незаконними, стягнення недоодержаних сум пенсії, в якій просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом за захистом прав, свобод та інтересів; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахуванні основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, які передбачені чинним законодавством; зобов'язати відповідача зробити відповідні донарахування основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, які передбачені чинним законодавством за період з 01.01.2006 року по 01.03.2010 року; зобов'язати відповідача виплатити різницю між донарахованою та виплаченою основною та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірах, які передбачені чинним законодавством; зобов'язати відповідача надалі нараховувати та виплачувати основною та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірах, які передбачені чинним законодавством.
Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії та додаткової пенсії як інваліду 3-ї групи, ОСОБА_2 за період з 01 січня 2006 року до 01 березня 2010 року у відповідності до вимог п.4 ст.54, ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити пенсію та додаткову пенсію, як інваліду 3-ї групи, за період з 01 січня 2006 року до 01 березня 2010 року, відповідно до вимог п. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням сум, які були виплачені ОСОБА_2 Управлінням Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області; піддано постанову негайному виконанню відповідно до ст. 256 КАС України в межах суми стягнення за один місяць.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим їй була призначена державна пенсія відповідно до ст.54 Закону №796, а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про нарахування пенсії у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону №796, однак в проведенні такого було відмовлено з тих підстав, що розмір пенсії обчислено у відповідності до закону.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивачка має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачки є визначальним для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50 та 54 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Законом України №231-У від 05.10.2006р. "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який набрав чинності з 31.10.2006р., статтю 67 доповнено частиною третьою такого змісту: "У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму".
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50%.
Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованим також є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді