Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-11231/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Городнича В.С.

                                                             Доповідач  -  Варенко О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –Варенко О.П.,

суддів: Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої допомоги ,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач у 2009  році не виконував обов’язку щодо приведення розміру його пенсії у відповідність до статті 6 вказаного Закону України, у зв’язку з чим виникла заборгованість по пенсії, тому позивач просив суд  визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача виплатити надбавку до пенсії в розмірі 30 % від прожиткового мінімуму з 01 жовтня 2009 року по дату винесення рішення відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати до виплати в подальшому відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетрвоська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення допомоги згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетрвоська здійснити перерахунок та виплати на користь ОСОБА_2 підвищення допомоги (пенсії), згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетрвоська, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування  рішення суду та постановлення нового, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про зміну постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни рішення суду.   

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.   

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач підпадає під дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.

Відносно вимог по виплатам за 2009 рік та 2010 рік, колегія суддів виходила з того, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України №10-рп від 22 травня 2008 року будь-яких змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносилось, тобто доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком мала виплачуватись позивачу в 2009 та 2010 роках.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством за період часу з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року, рішення Конституційного Суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.

Що ж стосується вимог позивача стосовно зобов'язання відповідача виплачувати зазначену допомогу в даному розмірі на майбутнє, то вимоги в цій частині  задоволенню не підлягають оскільки на вказаний період відповідачем ще не було порушено права позивача на отримання доплати в належному розмірі і не є можливим встановлення факту наявності даного порушення прав в майбутньому.

Доводи апеляційної скарги  позивача були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду прийнята у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

Керуючись  ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

 Головуючий

 Судді