Справа № 33-181/2011
Категорія ст. 124 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Мигович О.М.
Суддя Попович С.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Попович С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляцією ОСОБА_1 на постанову судді Калуського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року, -
у с т а н о в и в :
Вказаною постановою ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с. Довгий Войнилів Калуського району, не працює, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, громадянина України
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в сумі 360 гривень.
Оскаржуваною постановою судді Чміль В.Д. визнано винуватим у тому, що він 24 лютого 2011 року о 12 год. дня, в с. Довгий Войнилів Калуського району, на перехресті вулиць, керуючи автомобілем марки «Рено»д.н.з. НОМЕР_1, виїхавши з другорядної дороги на головну, не дав дорогу транспортному засобу марки «ВАЗ-2106»д.н.з. НОМЕР_2, котрим керував водій ОСОБА_2 і який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з ним, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП..
Свою позицію суддя мотивував тим, що вина ОСОБА_1 доводиться протоколом про адмінправопорушення, іншими матеріалами зібраними працівниками ВДАІ, показами допитаних судом свідків, і, зокрема, ОСОБА_2, який пояснив, що рухаючись по головній дорозі змушений був об»їхати пішоходів, що рухались по головній дорозі, зробивши при цьому маневр вліво, після чого і відбулось зіткнення автомобілів.
Не погодившись з постановою судді Чміль В.Д. подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, мотивуючи свою позицію тим, що він Правил дорожнього руху не порушував, що порушив їх водій ОСОБА_2. І, зокрема, зазначив, що адмінпротокол складено з порушенням вимог закону, що дійсно назустріч руху водія ОСОБА_2 йшов пішохід, він теж може підтвердити це, але ОСОБА_2 незрозуміло для нього чому опинився на краю зустрічної смуги руху. Що суд не врахував показів свідка ОСОБА_3 який підтвердив, що водій ОСОБА_2 рухався з великою швидкістю. Що його, апелянта, автомобіль знаходився не на зустрічній полосі руху, а на обочині.
В ході апеляційного розгляду справи, заперечуючи свою вину в порушенні п. 16.11 Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 мотиви та доводи апеляційної скарги підтримав.
Визнаний по справі потерпілим ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, хоч про день та час слухання справи повідомлявся.
Заслухавши пояснення апелянта, визнаного потерпілим ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції вважаю, що в її задоволенні слід відмовити виходячи з наступного.
Протокол про адміністративне правопорушення від 24 лютого 2011 року, план-схема до нього, письмові пояснення апелянта та ОСОБА_2, зібрані працівниками ВДАІ, і, зокрема, письмове власноручно написане пояснення апелянта від 24 лютого 2011 року з якого вбачається, що він у вказаному поясненні визнав, що не може пояснити як так сталось, що він не побачив машину ВАЗ яка рухалася по головній дорозі, вказав, що можливо, що заступив паркан і була погана видимість, не міг пояснити як таке сталося, тобто тим самим визнав свою вину в тому, що виїхав, хоч і на кілька десятків сантиметрів, на головну дорогу, в результаті чого допустив зіткнення з іншим автомобілем. По тексту апеляції вже визнав і той факт, що дійсно бачив пішохода якого ОСОБА_2 повинен був і об»їжджав, тобто визнав, що бачачи таку ситуацію в той же час виїхав на головну дорогу. В ході апеляційного розгляду пояснив, що виїхав з другорядної на головну приблизно на 1 метр.
При такій дорожній обстановці як проходить по справі, водій ОСОБА_1 повинен був керуватись вимогами : п. 1.3 Правил дорожнього руху України ( надалі ПДР ) який передбачає, що учасники дорожнього руху зобов»язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, п. 1.4 ПДР який гласить, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, п. 1.5 ПДР, що дії учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, завдавати матеріальних збитків, п. 2.3 ПДР котрий передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов»язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, п. 10.1 ПДР котрий передбачає, що перед будь якою зміною руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п. 16.11 ПДР котрий зобов»язує водія транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, на перехресті нерівнозначних доріг, дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення по головній дорозі.
Порушення ОСОБА_1 вказаних вимог і привело до ДТП і тому визнання його оскаржуваною постановою судді винуватим за ст. 124 КУпАП є обґрунтованим і законним.
Вказане спростовує всі ті обставини на які посилається апелянт у своїй скарзі. Тому підстав для скасування постанови судді не вбачаю.
Ст. 294 КУпАП передбачає, що постанова судді апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст. ст. 289, 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Калуського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 без змін.
Постанова остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Івано-Франківської області С.С.Попович
Згідно з оригіналом
Суддя С.С. Попович