УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22302/11
Справа №22ц-22302/11 Головуючий в 1 інстанції - Деркач Н.М.
Категорія 31 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«11» травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Братіщевої Л.А.
суддів: - Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: – Бадалян Н.О.
за участю: позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
відповідача – ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_7 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернулася із позовом до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 01 червня 2010р. неповнолітній ОСОБА_9, рухаючись на скутері допустив наїзд на неї. В результаті ДТП їй було завдано матеріальних збитків, які вона понесла в наслідок довготривалого лікування у лікарні, і спричинено моральну шкоду.
У зв,язку із тим, що кримінальна справа у відношенні неповнолітнього ОСОБА_9 була закрита, справу було передано до суду для застосування до нього заходів виховного характеру. Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06.09.2010р. вина ОСОБА_9 доведена і він був переданий під нагляд свого батька – відповідача по справі.
Посилаючись на ці обставини просила суд стягнути із ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_9, на її користь завдану моральну шкоду в сумі 50 тис.грн., матеріальну шкоду в сумі 4356грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 2тис.грн.
Під час розгляду справи ОСОБА_5 відмовилась від позову в частині стягнення матеріальної шкоди із ОСОБА_7 і ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року провадження по справі в частині відшкодування матеріальних збитків закрито.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 10тис.грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішення цього ж суду від 10 січня 2011 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 51грн. та 8,50грн. і витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120грн.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог з тих підстав, що стягнута з відповідача сума моральної шкоди не відповідає тій моральній шкоді, яку вона зазнає на протязі 6 місяців; суд не взяв до уваги, що вона була здоровою людиною, а зараз стала інвалідом, втратила роботу і повністю змінився звичний ритм її життя.
Відповідач просить в апеляційній скарзі рішення суду скасувати та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 2тис.грн., оскільки стягнута сума моральної шкоди не відповідає тяжкості скоєного і суд не взяв до уваги, що він у добровільному порядку надав позивачці матеріальну допомогу на лікування у сумі 6100грн., а фактична сума матеріальної шкоди підтверджена лише на 2тис.грн.; позивачем не надано доказів про втрату професійної працездатності і встановлення групи інвалідності.
Крім того, стягуючи 2000грн. витрат на правову допомогу, суд не звернув уваги на те, квитанція належним чином не оформлена, оскільки не містить дати її видачі, а зазначено лише рік і позивачем не надано доказів сплати саме 2000грн. і зазначена сума зарахована для стягнення податків.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Позивач ОСОБА_5 у запереченнях просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_7 відхилити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2010 року неповнолітній ОСОБА_9 рухався на скутері по пішохідній доріжці і не впоравшись із керування допустив наїзд на ОСОБА_5 В результаті ДТП позивачці були нанесені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. В наслідок завданих ушкоджень ОСОБА_5 довгий час перебувала на стаціонарному лікуванні у 2 міськлікарні у травматологічному відділенні.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 вересня 2010 року неповнолітіній ОСОБА_9 визнаний винним у скоєнні суспільно-небезпечного діяння та до нього були застосовані міри виховного характеру і він був переданий під нагляд свого батька – ОСОБА_7, відповідача по справі.
Згідно ч.1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
За змістом ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці віт 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та стягуючи на її користь з відповідача моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, та витрати на правову допомогу суд першої інстанції правильно виходив з вини неповнолітнього ОСОБА_9 у скоєнні ДТП.
Суд, ґрунтуючись на вимогах закону стягнув з ОСОБА_7, батька неповнолітнього В.С., моральну шкоду і із зазначеним висновком суду погоджується колегія суддів.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є заниженим.
Суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував тяжкість фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а саме те, що ОСОБА_5 у працездатному віці втратила працездатність, пересувається за допомогою допоміжних засобів, не може виконувати домашню роботу.
Доводи ОСОБА_7 про ненадання доказів про втрату професійної працездатності і встановлення групи інвалідності спростовуються наданими апеляційному суду доказів з яких вбачається, що 10 січня 2011 року позивачці встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності (а.с. 95,96).
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, настання інвалідності і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає за необхідним збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 10000 грн. до 15000 грн. (п’ятнадцяти тис. грн.)
Але колегія погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвалюючи рішення про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2000грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач понесла витрати на правову допомогу, які документально підтверджені у справі, а оскільки на її користь ухвалено рішення, то такі витрати відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України повинні бути присуджені з другої сторони.
Однак з таким висновком суд погодитися не можна.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, є витратами, пов’язаними з розглядом справи. На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
З матеріалів справи убачається, що позивачем ОСОБА_5 суду першої інстанції не надано договору щодо надання їй правової допомоги ОСОБА_6 і в матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували повноваження ОСОБА_6 як адвоката чи іншого фахівця в галузі права, а в журналі судового засідання від 16.11.2009р. (а.с. 56, 57) вказано процесуальний статус адвоката ОСОБА_6 як представника позивача.
Крім того, як вказав відповідач ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, зазначена квитанція належним чином не оформлена, оскільки не містить дати її видачі, а зазначено лише рік, а квитанція, яка міститься на а.с. 47 про оплату ОСОБА_5 представнику ОСОБА_6 2000грн. за надання правової допомоги свідчить лише про визначену представником вартість послуги, а не про оплату позивачкою правової допомоги.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 витрат на правову допомогу.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, п.3 ч.1 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 15 тис. грн. (п’ятнадцять тис. грн.).
В задоволенні решти цього позову та стягнення 2000грн. за надання правової допомоги відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: