УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-23029/11
Справа № 22ц-23029/2011 Головуючий в першій інстанції
Категорія – 57 ( І ) суддя Валуєва В.Г.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Карнаух В.В.
при секретарі - Іванкю О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту перебування на утриманні у якості члена сім`ї.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
позивачка ОСОБА_2,
відповідач ОСОБА_4,
представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Лутоніна Надія Володимирівна, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів та, уточнивши позовні вимоги, просила встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, посилаючись на те, що її син ОСОБА_7, який проживав разом з нею та надавав матеріальну допомогу, помер від нещасного випадку на виробництві, але Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) відмовило їй у виплаті одноразової допомоги в разі смерті потерпілого у зв`язку з тим, що вона не була членом сім`ї померлого.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 березня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
На зазначене рішення позивачка подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Так, судом не взято до уваги приписів Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та ст. 202 СК України, якою передбачено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків.
Порушення норм процесуального права полягає в тому, що повний текс оскаржуваного рішення було виготовлено з порушенням строків, встановлений ст. 209 ЦПК України та не зазначено у вступній частині рішення представника позивачки ганагу О.С., який брав участь у судових дебатах та не взято до уваги його пояснення.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача Відділення Фонду, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_7, померлого 15 серпня 2007 року в наслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні посадових обов`язків слюсаря-ремонтника цеху з ремонту енергетичного обладнання №2 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», про що 30 серпня 2007 року було складено акт №48 (а.с. 9 - 10).
Спір виник з приводу встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні померлого ОСОБА_7 та отримання нею в зв`язку з цим одноразової допомоги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо встановлення факту перебування на утриманні, суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_7 позивачка отримувала пенсію та дохід померлого не був для неї основним джерелом існування.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції як з такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім`ї повинен бути не меншим за п`ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
Згідно з п. 6.1.8. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України №24 від 27.04.2007 року, непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (незалежно від того, разом вони проживали чи окремо), - мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо законодавчо закріпленого обов`язку повнолітнього сина - ОСОБА_7 утримувати свою непрацездатну матір – ОСОБА_2, і, як наслідок, перебування останньої на утриманні померлого ОСОБА_7
Відповідно до п 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику з прав про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 проживає разом з чоловіком ОСОБА_4, обидва є пенсіонерами та отримують пенсію (а.с. 83-94), а тому підстави вважати, що допомога померлого ОСОБА_7 була для позивачки основним і постійним джерелом засобів до існування відсутні.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачкою не доведені, а тому не підлягають задоволенню.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: