УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22288/11
Справа №22ц-22288/11 Головуючий в 1 інстанції - Демиденко Ю.Ю.
Категорія 52 ( 4 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«18» травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
представника відповідача – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ПівнГЗК» (надалі – ПАТ «ПівнГЗК») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в якому зазначив, що працював на підприємстві відповідача слюсарем чергового та з ремонту устаткування цеху по виробництву окатишів №2.
Наказом №79-К від 30 липня 2010 року його було звільнено з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України, але із розпорядженням №452-к від 04.01.2009р. про зміну істотних умов праці його ознайомлено не було, а тому звільнення він вважає незаконним оскільки зміна режиму роботи є зміною істотних умов праці.
Посилаючись на ці обставини просив суд визнати наказ №79-к від 30.07.2010р. про звільнення незаконним; поновити його на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування; відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду в сумі 10тис.грн. і рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2010 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з тих підстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема суд безпідставно взяв до уваги Акти від 19.01.2010р. та від 28.07.2010р., оскільки вони складені зацікавленими особами і є сфальсифікованими односторонніми доказами і не можуть бути доказами по справі; суд помилково прийшов до висновку про попередження позивача за 2 місяці до звільнення із наказом про зміну істотних умов праці і не врахував, що позивач надав згоду працювати у нових умовах праці про що він направив заяву на ім’я Генерального директора підприємства.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював слюсарем чергового та з ремонту устаткування дільниці ЦВО №2 ВАТ «ПівнГЗК».
Наказом №79-К від 30 липня 2010 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з відмовою працівника від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (а.с. 29).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених ним позовних вимог, оскільки звільнення позивача проведено у відповідності до вимог діючого законодавства про працю.
Перевіряючи законність звільнення ОСОБА_1 за п.6 ст. 36 КЗпП України колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про законність звільнення позивача з огляду на наступне.
Пункт 6 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у разі відмови працівника від продовження роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці.
Відповідно вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України працівник повинен бути повідомлений про зміну істотних умов праці, систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу…, - не пізніше ніж за два місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням №452К від 04 грудня 2009 року по підприємству відповідача згідно з наказом по комбінату від 27 листопада 2009 року №2056 з 08 лютого 2010 року ПАТ «ПівнГЗК» були введені зміни істотних умов праці працівникам, в тому числі і слюсарю черговому ЦВО №2 ОСОБА_1, шляхом зміни режиму роботи на одноденний (однозмінний) робочий тиждень з робочим днем в середу кожного тижня місяця і тривалістю зміни 2 години (а.с. 23, 39).
В наступному, наказами по підприємству №172 від 04 лютого 2010 року та №1164 від 05 червня 2010 року, з якими позивач не був ознайомлений, - дати зміни істотних умов праці були змінені відповідно на 31 березня 2010 року та 01 серпня 2010 року (а.с. 27, 164).
29 липня 2010 року ОСОБА_1 поштою направив на ім’я генерального директора підприємства відповідача заяву про те, що він не відмовляється працювати у нових умовах праці, яка 30 липня 2010 року була отримана відповідачем (а.с. 9-10, 119), але не зважаючи на згоду працювати у нових умовах праці, наказом №79К від 30 липня 2010 року ОСОБА_1 був звільнений за п.6 ст. 36 КЗпП України, що суперечить підставам звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України, а саме відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.
Колегія вважає, що судом безпідставно не врахована зазначена заява ОСОБА_1 як згода на продовження роботи у нових умовах праці з посиланням суду на те, що заява не підписана позивачем та в ній відсутня дата тому, що, як вважає колегія, авторство ОСОБА_1 відносно цієї заяви не визиває сумнівів, враховуючи наявність у ОСОБА_1 даних про відправлення ним вказаної заяви, тобто: отримання саме ним поштового повідомлення про вручення відповідачу 30 липня 2010 року, яка була відправлена 29 липня 2010 року (а.с. 10, 118-119).
Враховуючи наявність заяви позивача від 29.07.2010р. про згоду працювати в нових умовах праці, колегія не може взяти до уваги акти, які складені працівниками відповідача 19.01.2010р. та 28.07.2010р. (а.с. 30, 31), як докази його відмови працювати в нових умовах праці.
Крім того, колегія приймає до уваги і те, що з наказами №172 та №1167, які змінювали дати зміни істотних умов праці, позивач зовсім не був ознайомлений і після 08.02.2010р. продовжував працювати згідно попередніх умов праці не знаючи про остаточну дату зміни істотних умов праці.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наказу №79К від 30.07.2010р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним і поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та часткове про відшкодування моральної шкоди.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням, який підлягає виплаті позивачу відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, колегія суддів визначає за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітної плати позивача за останні два календарних місяці роботи відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (зі змінами).
Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю).
Відповідно до довідки, наданої відповідачем, середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 17,64грн. При звільненні йому була виплачена допомога у розмірі 2681,28грн. (а.с. 24). Допомога по безробіттю, згідно довідки даної позивачем складає 13041,73грн. (а.с. 127). Час вимушеного прогулу позивача на 18.05.2011 року становить 199 днів або 1592 години (199 днів х 8 годин).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 28082,88грн. (17,64грн. х 1592 год), а із зарахуванням виплаченої при звільненні вихідної допомоги в розмірі 2681,28грн. та отриманих 13041,73грн. по безробіттю, остаточно середній заробіток який підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу складає 12359,87грн. (28082,88грн. – 2681,28грн. – 13041,73грн.).
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин на власника покладається обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди.
Внаслідок незаконного звільнення позивач знаходився у скрутному матеріальному становищі, страждав у зв’язку з втратою роботи, оскільки це потягло зміну його життєвого укладу, отже він зазнав моральних страждань.
Але заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 10тис.грн. колегія суддів вважає завищеним і визначає розмір моральної шкоди залежно від характеру та ступеню душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок незаконного звільнення, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи наведене, колегія вважає за необхідне відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 за рахунок відповідача у розмірі 1тис. грн.. (однієї тис. грн.).
Відповідно до ст..88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн. та судовий збір на користь держави в сум 123,60грн.
Керуючись ст. ст. 303 307, п.1 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, п.п. 2, 4 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2010 року - скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання незаконним наказу №79к від 30 липня 2010 року, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування виробничої ділянки випалювання обкатишів ЦВО №2 Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12359,87грн. (дванадцять тисяч триста п’ятдесят дев’ять грн. 87 коп.) та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000грн. (однієї тис. грн.)
Суми стягнуті без утримання податку та обов’язкових платежів.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судові витрати в сумі 123,60грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: