УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20576/11
Справа № 22ц-22576/11 Головуючий в першій
Категорія № 57(4) інстанції –Пустовіт О.Г. Доповідач – Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2011року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Барильської А.П.,
суддів – Ляховської І.Є., Карнаух В.В.,
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю – позивача ОСОБА_2, представника третьої особи Лихоліт Оксани Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, про примушення проведення перерахунку заробітної плати за період роботи з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та надання довідки з перерахованим заробітком до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу для перерахунку пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про примушення проведення перерахунку заробітної плати за період роботи з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та надання довідки з перерахованим заробітком до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу ( надалі- УПФУ), для перерахунку пенсії. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що в період з 27.06.1988 року по 19.09.1988 року позивач, як військовослужбовець, був призваний Міністерством Оборони України на військові спеціальні збори, перебуваючи на яких в складі військової частини № 32207, виконував у зоні відчуження урядове завдання, пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Однак, йму невірно був розрахований середній заробіток за цей період. Після звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок заробітної плати, до третьої особи була надана довідка від 02.06.2005 року за № 02-692 про заробітну плату за період роботи на ЧАЕС, Але УПФУ листом від 30.08.2005 року № 3983\04-13 було відмовлено в перерахунку пенсії у зв’язку з невідповідністю довідки вимогам закону. При розрахунку заробітної плати позивачу не були враховані робота понаднормово, у вихідні та святкові дні, усі фактичні дні та години праці, не нарахована премія та кратність зони. Позивач просив суд постановити рішення про перерахунок відповідачем заробітної плати за період роботи з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та надання довідки для пред’явлення до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про середній заробіток у розмірі 7811.96 грн. за час виконання робіт на ЧАЕС з 28.06.1988 року по 19.09.1988 року, нарахований згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1240 «Про внесення змін до пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», та вимог листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року № 03-3.1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 роках осіб, які виконували роботиё пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища».
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 січня 2011 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача перерахувати позивачу заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та надати довідку для пред’явлення до управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про середній заробіток в сумі 7811.96грн. за час виконання праці на ЧАЕС з 28.06.1988 року по 19.09.1988 року, нарахованого згідно вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1240 «Про внесення змін до пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва ячи захворювання і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», та вимогам листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року № 03-3.1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 роках осіб, які виконували роботиё пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища».
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, судом не взято до уваги постанову Ради Міністрів СРСР від 21.04.1988 року № 491-106 «Про зміну та визнання такими, що втратили чинність, рішень уряду СРСР з питань умов оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах що пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» та помилково застосовано при розрахунку заробітної плати по підвищеним тарифам кратність «5».Суд не взяв до уваги, що військовозобов’язаним, яких було призвано на збори і вони були безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і в зоні відселення, тарифні ставки виплачувалися в одинарному розмірі понад збережену заробітну плату за основним місцем роботи. Суд безпідставно врахував при розрахунку середньої заробітної плати позивача премію у розмірі 60%, роботу у надурочний та нічний час, вихідні і святкові дні.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, на його думку, залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, як військовозобов’язаний, був призваний Міністерством Оборони України на військові спеціальні збори, та в складі військової частини № 32207 виконував у зоні відчуження урядове завдання, пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 28.06.1988 року по 19.09.1988 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 28.06.1988 року по 19.09.1988 року знаходився на спеціальних зборах і виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини 32307, яка відноситься до 3 зони відчуження. У зв’язку з чим у розрахунок середнього заробітку позивача повинно бути включено 60% премії, оплата за роботу понаднормово у нічний час, у вихідні та святкові дні.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду з огляду на наступне.
Положеннями Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207\7, визначений порядок розрахунку середньомісячного заробітку, згідно яких середньомісячний заробіток, виходячи з якого здійснювалася виплата, обчислюється із розрахунку останніх двох календарних місяців роботи.
Відповідно до Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦ СПС № 524-156 від 07.05.1986 року, премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалася у відповідності з діючими на підприємствах, установах, організаціях системи преміювання.
Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 2077 дозволяла керівникам підприємств, установ і організацій встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС премії до 60% тарифної ставки ( посадового окладу) на місяць. У разі прийняття рішення щодо підвищення граничного розміру премії до 60% тарифної ставки ( окладу) на місяць в положення про преміювання вносилися відповідні зміни.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 6. ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що на підприємстві відповідача вносилися зазначені зміни щодо розміру премії в положення про преміювання.
У зв’язку з чим висновок суду щодо зарахування до середнього заробітку позивача премії у розмірі 60% є помилковим.
Дійшовши висновку про необхідність застосування кратності зони – 5, суд першої інстанції виходив з доведеності факту знаходження позивача у 3 зоні небезпеки. Застосовуючи до розрахунку середнього заробітку позивача роботу понаднормово, у вихідні та світкові дні, та нічний час, суд виходив з доведеності позову в цій частині.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964, були встановлені зони небезпеки, де оплата праці робітників підприємств, установ і організацій, розташованих в межах 30- кілометрової зони ЧАЕС, розподілена на Ш. П. 1 зону небезпеки, проводиться відповідно в 5-, 4-,3-кратному розмірі тарифних ставок ( посадових окладів).
На іншій територій, яка не була віднесена до таких зон, тобто в зоні особливого контролю, оплата праці проводилася з дня аварії. Виходячи з підвищених до 100% тарифних ставок згідно Постанови ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 07.05.1986 року № 524-1560.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031 «Про оплату праці військовослужбовців-учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» на військовослужбовців, яких було призвано на збори і які були безпосередньо зайняті на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС, було поширено порядок оплати праці та виплати одноразової винагороди за місцем постійної роботи, яку було передбачено для робітників і службовців, що виконували такі роботи.
Зазначене розпорядження втратило чинність на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1988 року № 491-106.
Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 06.01.1988 року № 12-р підпунктом б пункту 1 доводилося до відома міністерств і відомств УРСР, облвиконкомів, що Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року № 1497-378 «Про умови оплати праці та пільги для працівників, що зайняті на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення», з 01.01.1988 року по 01.01.1991 року було встановлено військовозобов’язаним, яких було призвано на збори і вони були безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і в зоні відселення, тарифні ставки виплачувати в одинарному розмірі понад збережену середню заробітну плату за основним місцем роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1240 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено з 01.01.2005 року пенсії працівникам підприємств ( установ, організацій), яких у 1986-1990 роках було призвано на спеціальні військові збори для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначити із заробітку, який вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу в зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого часу.
Як вбачається із матеріалів справи, із наданої позивачем архівної довідки Міністерства оборони України, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 27.06.1988 року по 19.09.1988 року. Однак, у довідці не зазначено номер зони, населений пункт та кількість відпрацьованих годин понаднормово у вихідні, святкові дні та у нічний час.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для зобов’язання відповідача перерахувати середній заробіток позивача у кратних розмірах, з урахуванням оплати праці понаднормово, у вихідні та світкові дні, та нічний час, та з урахуванням премії у розмірі 60%, оскільки позивачем не надано відповідних підтверджень тривалості роботи у конкретній зоні небезпеки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду – скасуванню, з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: