УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц-22649/11                                        Головуючий в 1 інстанції -  Деркач Н.М.

Категорія 26 ( 1 )                                                                       Доповідач – Братіщева Л.А.

У Х В А Л А

Іменем України

«25» травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Братіщевої Л.А.

суддів:                          Соколан Н.О., Михайлів Л.В.

при секретарі:                 Бадалян Н.О.

за участю:   представника  відповідача –   Чуплої Ірини Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області  на рішення  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до  відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про  відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся  до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 09 серпня 2004 року з ним під час роботи стався нещасний випадок в результаті якого його було травмовано.

Висновком МСЕК від 25.11.2004р. йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55% та 3 група інвалідності. Висновком МСЕК від 13.01.2010р. підтверджено 3 групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності – 30%.

Вважає, що у зв’язку із травмуванням на виробництві йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 181400грн. і просить стягнути з відповідача.

Рішенням  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня   2010 року позов ОСОБА_2  задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на його користь моральну шкоду в розмірі 40000 грн.  В іншій частині позову  відмовлено.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки  судом порушено  норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, відповідач вважає, що  позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди у  еквіваленті стягнутої  суми і розмір стягнутої моральної шкоди значно завищений; Відділення Фонду є не належним відповідачем  не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди; позивачем порушено 3 місячний строк звернення до суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» і під час виконання службових обов’язків,  09 серпня 2004 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого його було травмовано.

Актом №8 форми Н-1 розслідування нещасного випадку від 12.08.2004р.  та Актом розслідування нещасного випадку встановлена причина нещасного випадку -  невиконання вимог інструкцій по охороні праці і посадових обов’язків  (а.с. 8 - 11).

Висновком МСЕК від 25.11.2004р. позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 55% та встановлена 3 група інвалідності (а.с. 37).  При наступних переоглядах відсоток втрати працездатності зменшився і став становити 30%, 3 група інвалідності підтверджена (а.с. 38-42).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.

Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004  року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку із травмуванням на виробництві встановлений в судовому засіданні. Позивач після травмування був переведений на низькооплачувану роботу, не може створити необхідні матеріальні блага для своєї родини, від отриманої травми він переніс стрес, постійно хворіє і перебуває на лікарняних, переносить фізичну біль і душевні страждання, відчуває себе  неповноцінною людиною, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з висновком МСЕК, яким  позивачу не встановлено факт моральної шкоди від виробничої травми є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.

Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки  право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у листопаді 2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік – дію цих норм припинено.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає  залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області  - відхилити.

Рішення  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2010 року  – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді:.