УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-22948/11 Головуючий в 1 інстанції – Бондар Я.М.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«25» травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.А.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - Маслюк Ірини Ігорівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 04.06.2008 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності в загальному розмірі 35%. При наступних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності збільшився і став становити 40%.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах несприятливого мікроклімату та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 173000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн., а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення.
Зокрема, суд не звернув уваги, що позивач протягом 11 років працював на іншому підприємстві і ПАТ «Кривбасзалізорудком» не може відповідати за шкоду, яка могла бути заподіяна іншим підприємством; в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, при цьому акт розслідування професійного захворювання не може бути належним доказом в підтвердження цього, оскільки його складено з порушенням вимог діючого законодавства; помилково до спірних правовідносин застосував норми ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду, як законне і обґрунтоване, залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час працював в умовах несприятливого мікроклімату.
Актом № 7 розслідування хронічного професійного захворювання від 28.03.2008 року, встановлена причина професійного захворювання – робота впродовж 22 років 8 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, важкої праці, виробничого шуму параметри яких перевищували нормативи, яке виникло в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 04.06.2008р. первинно ОСОБА_2 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 35% з 02.06.2008 року, з яких 25% - по сидеросилікозу, 10% - по деформуючому артозу і 5% - по туговухості. Висновком МСЕК від 16.06.2009 року при повторному огляді ОСОБА_2 відсоток втрати профпрацездатності не змінився і втрата професійної працездатності встановлена безстроково.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №7 розслідування професійного захворювання від 28.03.2008 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Жовтневої райСЕС встановлена причина професійного захворювання позивача – робота впродовж 22 років 8 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, важкої праці, виробничого шуму параметри яких перевищували нормативи, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності по професійному захворюванню та 3 групу інвалідності позивачу було встановлено 04.06.2008 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 15), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач постійно проходить курси стаціонарного лікування, відчуває оніміння кінцівок, задишку, швидко втомлюється, в нього знизився слух, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання, не може реалізувати своє бажання працювати, матеріально забезпечувати себе та свою сім’ю, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Колегія погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Крім того, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на ст. 1167 ЦК України в мотивувальній частині рішення суду є зайвим.
Інші доводи ПАТ «Кривбасзалізорудком», викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв’язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
Головуючий:
Судді: