УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-21030/11 Головуючий в 1 інстанції - Дурасова Ю.В.
Категорія 10.3.1 (1) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
25 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправними дій та донарахування сум підвищення пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу) про визнання дій протиправними та донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2006 року відповідачем не виплачується щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Уточнивши позовні вимоги просила суд визнати протиправними дії відповідача, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.09.2009 року в розмірі 4799,31 грн.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 30.11.2008 року по 06.06.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 30.11.2008 року по 06.05.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
Порушення норм матеріального права відповідач вбачає в відсутності підстав у суду для визнання його дій неправомірними, оскільки на законодавчому рівні не врегульовано порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Судом не враховано неможливість застосовування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги й правомірність його дій відносно виплати допомоги на підставі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з факту пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду, а також з доведеності неправомірності бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, в період з 30.11.2008 року по 06.05.2010 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року чинна й на 2009 та 2010 роки.
Як вбачається з відповіді УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу № П-280 від 20.10.2009 року, відповідач здійснював нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, починаючи з 28.05.2008 року - в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, а саме: починаючи з 01.10.2008 року по 26.04.2010 року в розмірі по 49,80 грн. щомісячно (а.с. 16-18).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 до суду з позовом звернулася 30 листопада 2009 року (а.с.1), клопотання про поновлення строку не заявляла, тоді як відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску такого строку (а.с. 46-50), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її право на захист, починаючи з 30 листопада 2008 року по день ухвалення судового рішення, оскільки саме в цей період підлягали застосуванню приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, а не Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч.5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати».
У зв’язку з цим, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Спростовуються й доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині необґрунтованого виходу за межі позовних вимог, оскільки судом наведено мотивацію вчиненої дії в мотивувальній частині прийнятої постанови у відповідності до положень ч.2 ст. 11 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 постанова суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу залишити без задоволення.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: