Справа № 1-36/11

Категорія 24

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          20 травня 2011 року                                Маневицький районний суд Волинської області в складі:          головуючого-судді                                                  Покидюка М. В.

при секретарі                                                         Каращук В.С.

з участю прокурора                                                     Зик М.С.

потерпілого та цивільного позивача                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з базовою вищою освітою, одруженої, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючої, раніше не судимої,

          у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

         В С Т А Н О В И В:          

Підсудна ОСОБА_2, працюючи продавцем ветеринарного кіоску „Айболіт”, що знаходиться по АДРЕСА_2 та належить приватному підприємцю ОСОБА_1, являючись матеріально - відповідальною особою, яка наділена правомочністю розпоряджатися ввіреними їй товарами та коштами, вирученими від реалізації товарів, в період з жовтня 2008 року по 28 травня 2009 року, діючи умисно, з корисливих мотивів привласнила грошові кошти в сумі 4 278 грн. 95 коп., які витратила на власні потреби. В період з 28 травня 2009 року по 30 вересня 2009 року, вона, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів привласнила грошові кошти в сумі 3 285 гр. 60 коп., які витратила на поховання батька ОСОБА_3 та інші власні потреби. З цих міркувань в період з 30 вересня 2009 року по 30 жовтня 2009 року, ОСОБА_2, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів привласнила грошові кошти в сумі 10 503 грн. 12 коп., які витратила на власні потреби.

          Всього підсудна ОСОБА_2 привласнила, належних підприємцю ОСОБА_1, грошових коштів на загальну суму 18 067 грн. 67 коп., чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Підсудна ОСОБА_2 винуватість свою в інкримінованому їй злочині визнала повністю, показала, що в період з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року працювала продавцем ветеринарного кіоску „Айболіт”, що знаходиться по АДРЕСА_2 та належить приватному підприємцю ОСОБА_1 За період роботи вона неодноразово брала кошти з каси, які витратила на власні потреби. Нестачу коштів було виявлено під час ревізій, які проводились за участю підприємця в її присутності. Так, 28 травня 2009 року було виявлено нестачу коштів на суму 4 278 грн. 95 коп., 30 вересня 2009 року - на суму 3 285 грн. 60 коп., а 30 жовтня 2009 року - на суму 10 503 грн. 12 коп. У вчиненому розкаюється, просить її суворо не карати. Цивільний позов за мінусом сплачених сум визнає повністю.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що в період з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року ОСОБА_2 працювала у нього продавцем ветеринарного кіоску „Айболіт”, що знаходиться по АДРЕСА_2. За період її роботи було тричі проведено ревізії, в ході яких виявлено нестачу коштів, отриманих від реалізації товарів.    Так, 28 травня 2009 року було виявлено нестачу коштів на суму 4 278 грн. 95 коп., 30 вересня 2009 року - на суму 3 285 грн. 60 коп., а 30 жовтня 2009 року - на суму 10 503 грн. 12 коп. ОСОБА_2 в добровільному порядку коштів не повернула, а тому він звернувся із заявою про вчинений злочин в міліцію. З часу виявлення привласнення грошей підсудна частково відшкодувала йому спричинену матеріальну шкоду, а тому цивільний позов підтримує на суму 13 617 грн. 67 коп. Щодо міри покарання покладається на думку суду.

Показання підсудної ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи, які нею не оспорюються.

Відповідно вимог ст. 299 КПК України судом із згоди учасників судового розгляду визнано недоцільним дослідження наявних у справі доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності та враховуючи що підсудна ОСОБА_2 свою винуватість в інкримінованому їй злочині визнала повністю, суд вважає що вона вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки повторно вчинила привласнення чужого майна, яке було їй ввірене та перебувало в її віданні, на загальну суму 18 067 грн. 67 коп.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудна ОСОБА_2 вчинила тяжкий злочин.

          Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудної, а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двоє малолітніх дітей.          

До обставин, що пом’якшують покарання підсудної ОСОБА_2, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_2, суд не вбачає.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та особу підсудної суд вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків, з звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку буде необхідним та достатнім для виправлення підсудної та попередження вчинення нею та іншими особами нових злочинів.

Оскільки підсудній призначається покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу їй слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд вважає, що цивільний позов, заявлений до підсудної ОСОБА_2 підприємцем ОСОБА_1, про відшкодування завданої злочином шкоди на загальну суму 18 067 грн. 67 коп. підлягає до часткового задоволення на суму 13 617 грн. 67. коп. Цю суму сторони підтримали в судовому засіданні і її не оспорюють, виходячи з того, що ОСОБА_2 відшкодовано в добровільному порядку кошти на суму 4 450 грн., а тому підлягає стягненню з підсудної на користь підприємця ОСОБА_1 13 617 грн. 67. коп.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, суд, -

П Р И С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, призначивши покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засуджену ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися до неї для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 617 (тринадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 67 копійок у відшкодування матеріальної шкоди.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                     Суддя :