П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          02 червня 2011 року                                                                                  м. Рівне

          Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі суддів:                                         

                              Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області  на рішення  Сарненського районного суду Рівненської області від  21 травня 2010 року в справі за позовом прокурора Сарненського району в інтересах ОСОБА_4 до  Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області  про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

  ВСТАНОВИЛА :

          У квітні 2010 року  прокурор в інтересах ОСОБА_4  звернувся в суд із   позовом в якому  вказував, що  відповідач всупереч вимогам ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не виплачує  ОСОБА_4   державну та додаткову пенсію й просив зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити їх  відповідно до вимог  цього закону за період із 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2009 року.

          Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2010 року  позов було задоволено в повному обсязі. Відповідача зобов’язано нарахувати та виплатити  позивачу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року   державну пенсію та  додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров"ю відповідно до розмірів , визначених  ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням вже виплачених сум.

          В апеляційній скарзі  відповідач ставить питання про скасування  рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом  норм матеріального та процесуального  права. Доводить , що виплату пенсій здійснював у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України . Просив  відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню  частково з таких підстав.

          Приписами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Частиною 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),  визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника. При цьому визначено , що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

          Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

          Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Як встановлено судом першої інстанції , позивач є інвалідом II групи , віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує державну пенсію по інвалідності на підставі статті 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону. _____________________________________________________________________________________

          справа № 22-а-1852-11                                                  Головуючий  в суді 1 інст. Ведяніна Т.О.

                                                                                Суддя- доповідач Мельник Ю.М.

          Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку,  що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54  цього ж Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

          Постановами Кабінету Міністрів України   від 28 травня 2008 року  №  530 та від 16 липня 2008 року №  654    були визначені розміри   державної та додаткової пенсій , які не відповідають розмірам пенсій , визначених цим Законом.

          При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Положення частини третьої статті 28 Закону  України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"   , на думку колегії суддів  , не є перешкодою для застосування  за аналогією закону зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

          У той же час , ухвалюючи рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і задовольнив позовні вимоги за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року , хоча позивач просив їх задовольнити за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року , чим порушив задекларований у ст. 11 ЦПК України принцип диспозитивності.

          Окрім того ,  суд першої інстанції безпідставно зобов’язав відповідача нарахувати й виплатити  державну та додаткову пенсію на майбутнє  - із  1 січня по 31 грудня 2010 року, оскільки відповідно до ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист порушеного права, а не захист можливого  його порушення  в майбутньому.

          У зв"язку з цим рішення  місцевого суду  в частині  визначення  періоду , протягом якого відповідач зобов"язується вчинити певні дії, підлягає зміні.

          В решті рішення суду було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

          Керуючись ст. 195, ст. 197,  п.2 ч.1 ст. 198, п.4 ст. 200 , ст. 207, КАС  України, колегія суддів                                                                                                                                                                                                                          ПОСТАНОВИЛА :

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі   задовольнити частково

          Рішення  Сарненського  районного  суду від   21 травня  2010 року -  змінити , виклавши його резолютивну частину  в такій редакції:          

          Визнати  протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Сарненському  районі Рівненської області  провести нарахування та виплату ОСОБА_4 з   22 травня 2008 року по 31 грудня  2009 року  державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду  заподіяну здоров»ю  в розмірах, визначених ст. 50 та ст. 54 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі здійснити нарахуваня та виплату ОСОБА_4  із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року:

          - державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком ;                    - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю відповідно до ст. 50 Закону України Закону  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

          В решті рішення суду залишити без зміни , а апеляційну скаргу без задоволення.

          Постанова  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: