ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/523/24 Справа № 629/5878/19 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

       29 жовтня 2024 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.        

суддів: Никифоряка Л.П., Новікової Г.В.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи в м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Балла Владислава Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,–

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

       Стягнуто із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського,1д) заборгованість за кредитним договором від 10.08.2017 року в розмірі 37875,23 гривень, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту – 18540,48 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту – 15677,98 грн.; нараховані відсотки – 1377,00 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1779,77 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1921,00 грн., а всього 39796 (тридцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 23 копійки.

       13.08.2024 року, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, постановою Дніпровського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Балла Владислав Володимирович, скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року, ухвалено нове рішення про залишення без задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп.

19 серпня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Балла Владислава Володимировича про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що при поданні апеляційної скарги в апеляційній скарзі, в п. 3 прохальної частини сторона апелянта просила суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі в розмірі 2305,20 грн. та з оплатою правничої допомоги (послуг адвоката) в розмірі 15000,00 грн. До апеляційної скарги було долучено докази на підтвердження понесення апелянтом витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.08.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Балла Владислав Володимирович задоволено, проте судом не ухвалено рішення стосовно вимоги апелянта з приводу стягнення на її користь судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги.

У зв`язку з чим просив постановити додаткову постанову по справі № 629/5878/19, якою стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги (послуг адвоката) в розмірі 15000,00 грн.

03.09.2024 року від АТ КБ “ПриватБанк” надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами по справі № 629/5878/19, у якому просило заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Балла Владислава Володимировича про ухвалення додаткового рішення в частині компенсації судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень залишити без задоволення та/або без розгляду.

Колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 – 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником апелянта було надано:

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1217275 від 22 квітня 2024 року;

- копію договору про надання правничої допомоги від 22 квітня 2024 року;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг адвоката від 22 квітня 2024 року;

- копію довідки про надані адвокатом послуги від 22 квітня 2024 року.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 22.04.2024 року, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, що визначається на основі фіксованої суми в розмірі 15 000,00 грн.

Сума гонорару, вказана в цьому пункті договору є фіксованою та не залежить від обсягу послуг, проведеної роботи, кількості судових засідань/судових інстанцій, які розглядатимуть справу, обсягу послуг і роботи в органах виконавчої служби, правоохоронних органах витраченого адвокатом часу тощо.

У даному випадку, договором про надання правової допомоги визначений фіксований розмір гонорару адвоката, а тому останній не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Таким чином, встановлення гонорару адвоката сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Вказана позиція узгоджується також практикою Верховного Суду, зокрема подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 24.11.2020 р. у справі № 911/4242/15, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 12.05.2021 р. у справі № 235/4969/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України (Постанова Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 01.09.2021 р. у справі № 910/13034/20).

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення позивача про те, що відповідачка не надала будь-яких квитанції (до прибуткового ордеру) про сплату гонорару адвоката, зважаючи на наступне.

У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 р. по справі № 727/4597/19 колегією суддів зроблено висновки, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. У вказаній постанові Верховний Суд також зазначає, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Отже, як випливає з вищевикладеної позиції Верховного Суду, видана адвокатом квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.

З 15.12.2017 року імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права (п.п. 28, 29, 30 постанови від 10.12.2019 у справі № 922/902/19) згідно якого: «28. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. 29. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.09.2024 6 обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). 30. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.»

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 160/6899/20, в якій досліджував питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи оцінку правильності висновків апеляційного суду в цій частині, колегія суддів зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року.        Таким чином, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права – частину четверту статті 139 КАС України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19) та інших, згідно з якими відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Тобто, факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (Постанова КАС ВС від 28.09.2021 у справі № 160/12268/19.

Крім того, згідно п. 25 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі 280/2635/20: «… відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено…».

Аналогічний підхід застосовує і ЄСПЛ. Так, у Рішенні від 07 листопада 2013 року по справі "Бєлоусов проти України" (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: «115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.09.2024 7 зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними". Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ і у Рішенні від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України» (34725/08): «96. Суд зазначає, що, хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» (див. рішення від 8 жовтня 2009 року у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (), заява № 37083/03, п. 106).»

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачка не обґрунтовувала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат т.ч. на правничу допомогу, через те, що не надала детального опису робіт про надання правничої допомоги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Законом Україні «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 вказаного Закону).

Водночас, згідно положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із вказаної норми, стороні необхідно до суду подати детальний опис послуг, наданих адвокатом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У даній справі договором про надання правової допомоги визначений фіксований розмір винагороди адвоката, а тому останній не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріали справи містять документи, які свідчать про надання правової допомоги, а саме апеляційна скарга з додатками, заява про ухвалення додаткової постанови у справі з додатками, дана заява, всі копії документів, подані стороною відповідачки до суду у даній справі завірені представником позивача адвокатом Балла В.В. з дотриманням положень чинного законодавства.

Таким чином з огляду на умови договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 22.04.2024 р., в даній справі надана правова допомога адвокатом позивачу є підтвердженою матеріалами справи.

Щодо відсутності необхідності надавати детального опису робіт на виконання положень частини третьої статті 137 ЦПК України зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Аналогічного висновку дійшов ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року.

Таким чином, враховуючи, що договором про надання правової (правничої) допомоги, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом встановлено фіксований розмір гонорару, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, в матеріалах справи наявні всі відповідні докази надання адвокатом послуг та представлення інтересів позивача, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі, який становить 15 000,00 грн.

З урахуванням усіх наведених обставин, що мають значення для вирішення цього правового питання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такий розмір буде об`єктивним та справедливим.

Керуючись ст. ст.270, 382 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Балла Владислава Володимировича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги (послуг адвоката) в розмірі 15 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: