ПОСТАНОВА              

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року                                                                                                            Справа № 2-а-1116/11

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Зейкан Н.М., розглянувши в порядку  скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування збитків, -    

                                                                      в с т а н о в и в :

До Заріченського районного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами зобов’язати відповідача  здійснити перерахунок і виплату додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ) та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 (двох) мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.39 Закону України №796-ХІІ  за шість останніх місяців, що передують дню звернення до суду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує її права на отримання додаткової пенсії та доплати до пенсії у повному розмірі, як інваліда ІІІ групи інвалідності  пов’язаної з наслідками аварії на ЧАЕС та  непрацюючого пенсіонера, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.ст. 39, 50 Закону України №796-ХІІ

Від   відповідача    надійшли  заперечення   на позов, у яких просить   відмовити у позовних    вимогах    ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Заперечення обґрунтовує тим, що  п.4 Постанови КМУ № 530 від 28.05.08 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, тим що належать до категорії 1 інвалідам ІІІ групи –15 відсотків.

А також відповідно до Постанови КМУ №836 від 26 липня 1996 року доплата в зоні гарантованого добровільного відселення становить 10, 50 грн. та у таких розмірах і виплачується позивачу.

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність  задоволення позову з наступних підстав.  

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 вбачається, що дійсно  ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії РВН № 145270 позивачу  з 17.07.2007 року встановлено третю групу інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з наслідками  Чорнобильської катастрофи. Групу інвалідності встановлено довічно.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена  інша редакція ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема, особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІII  групи  - 15 процентів прожиткового мінімуму для
осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діє норма ст.50 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).    

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 –ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.    

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.50 Закону № 796 –ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 12.10.2010 року по 31.05.2011 року додаткової пенсії у розмірах відповідно до ст.50 Закону України №796-ХІІ із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є протиправною.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 30.12.1998 року Зарічненським РВ УМВС України, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1  з 01.07.1978 року.

Із заперечень відповідача  вбачається, що позивач є непрацюючим пенсіонером та отримує підвищення до пенсії, відповідно до ст.39 Закону України №796-ХІІ  в розмірі 10 грн.50 кон.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" Зарічненський район Рівненської області віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст.39 Закону України № 796 – ХІІ, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні добровільного гарантованого відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція статті 39 Закону № 796 –ХІІ, якою визначено, що громадянам,   які   працюють   на  територіях  радіоактивного забруднення,   провадиться доплата   в   порядку   та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Громадянам, які  працюють  у зоні відчуження,  а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення  після  повного  відселення жителів, за рішенням адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно  з  положенням,  затвердженим  Кабінетом  Міністрів України

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.39 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).    

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836  встановлено доплату у розмірі 10,50 грн. громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір доплати до пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 не відповідає нормі ст.39  Закону України № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до вимог ст.39  Закону України № 796 –ХІІ.     

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач  не довів правомірність його дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167 КАС України, ст.ст.39, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

 П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України у Зарічненському районі Рівненської області, що виразились в не нарахуванні та не виплаті додаткової пенсії  та доплати до пнсії ОСОБА_1 в розмірах передбачених ст.ст.39, 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області  здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю ОСОБА_1 та виплатити її  за період з 12 жовтня 2010 року по 31 травня 2011 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1 інваліду третьої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Рівненської області провести перерахунок  підвищення до пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру,  який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, та виплатити її за період з        12 жовтня 2010 року  по 31 травня 2011року в розмірі двох мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження.

Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.

Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.

Суддя: