КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2008 № 20/611
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сітак Н.М., довіреність б/н від 30.01.2007р.,
від відповідача 1 - Сімчук В.І., довіреність №2 від 28.02.2006р.,
від відповідача 2 - ОСОБА_1,
від третьої особи 1 - Іськова Ю.П., довіреність № 3 від 10.08.2007р.,
від третьої особи 2 - не з”явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична ВидавничаГрупа"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2007
у справі № 20/611
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична ВидавничаГрупа"
до АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація"
Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
третя особа 1 Асоціація "Дім Авторів Музики в Україні"
третя особа 2 Компанія "TREVANO PICTURES LIMITED"
про заборону вчинення дій, стягнення 1125000,00 грн. компенсації за порушення авторського права
Суть рішення і скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська музична видавнича група” (надалі - ТОВ “Українська музична видавнича група”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу “Українська незалежна ТВ-Корпорація” (надалі - АТЗТ “Українська незалежна ТВ-Корпорація”, Відповідач 1) та Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(надалі - СПД ОСОБА_1, Відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Асоціація “Дім авторів музики в Україні” (Третя особа 1, Асоціація) та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Компанія TREVANO PICTURES LIMITED (Третя особа 2, Компанія TREVANO), про заборону вчинення дій і стягнення 1 125 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2007р. у справі № 20/611 в задоволенні позовних вимог, заявлених до АТЗТ “Українська незалежна ТВ-Корпорація”, було відмовлено повністю. Разом з тим, зазначеним рішенням суду, було задоволено частково позовні вимоги, заявлені до СПД ОСОБА_1, а саме: стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь ТОВ “Українська музична видавнича група” 7 500,00грн. компенсації за порушення авторського права і стягнуто з СПД ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог, заявлених до СПД ОСОБА_1, судом було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. у справі № 20/611 в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Відповідача 1, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. в частині задоволення частково позовних вимог Позивача до Відповідача 2. В той же час, представник ТОВ “Українська музична видавнича група” просив заборонити публічне сповіщення Відповідачем 2 музичних творів та включення їх до складу програми, без дозволу та договору з Асоціацією “Дім авторів музики в Україні”, стягнувши з Відповідача 1 на користь Позивача понесені ним судові витрати у розмірі 5 590,27 грн.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, на думку заявника, судом було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 15, 32, 39-41 та 47 - 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Відповідача 1 надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Позивача апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач 2 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, однак, в судовому засіданні просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. в частині стягнення з нього компенсації в розмірі 7 500,00 грн. за порушення авторського права, а апеляційну скаргу ТОВ “Українська музична видавнича група” - залишити без задоволення.
Представник Третьої особи 1 письмового відзиву суду не надав, однак, в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ТОВ “Українська музична видавнича група” та просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. у справі №20/611 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному об”ємі.
Третя особа 2, чи її представник, свого відзиву на апеляційну скаргу не надала і в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, так і не з”явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції в даному випадку не перешкоджає розгляду і вирішенню даної справи без її участі.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 17.01.2008р. оголошувалась перерва до 22.01.2008р.
Заслухавши пояснення представників сторін і Третьої особи 1 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ТОВ “Українська музична видавнича група” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до АТЗТ “Українська незалежна ТВ-Корпорація” та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Асоціація “Дім авторів музики в Україні”, про заборону вчинення дій, стягнення 1 125 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права.
Під час розгляду даної справи ухвалами суду було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Компанію TREVANO PICTURES LIMITED і рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2007р. у справі № 20/611 в задоволенні позовних вимог, заявлених до АТЗТ “Українська незалежна ТВ-Корпорація”, було відмовлено повністю.
Разом з тим, зазначеним рішенням суду, було задоволено частково позовні вимоги, заявлені до СПД ОСОБА_1, а саме: стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь ТОВ “Українська музична видавнича група” 7 500,00грн. компенсації за порушення авторського права і стягнуто з СПД ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог, заявлених до СПД ОСОБА_1, судом було відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, прийшов до висновку про необґрунтованість доводів Позивача щодо позадоговірного використання творів з боку Відповідача 1 та про відсутність в діях останнього ознак порушення виключного майнового авторського права Позивача, що є підставами для відмови в стягненні з нього відповідної грошової компенсації, а також щодо заборони Відповідачеві 1 використовувати твори без виплати авторської винагороди Асоціації “Дім авторів музики в Україні”, як таких, що суперечать ст.ст. 32 і 45 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.
Разом з тим, на думку суду першої інстанції, у зв”язку з порушенням з боку ОСОБА_1 ст.ст. 15, 32, 33, 47 п. 4 та 50 Закону України “Про авторське право та суміжні права” щодо виконання музичного твору без ліцензійного договору на його публічне виконання, без письмового дозволу з організацією колективного управління і без сплати авторської винагороди, та з урахуванням того, що розмір компенсації не може становити менш ніж 10 мінімальних заробітних плат, за умови відсутності доказів одержання Позивачем суми винагороди у більшому розмірі за аналогічне використання на умовах ліцензійного договору музичного твору, позовні вимоги до Відповідача 2 підлягають частковому задоволенню - стягненню компенсації в розмірі 7 500 грн.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 426 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) використання об”єкту права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об”єкту права інтелектуальної власності.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (надалі - Закон) використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.
Також, ч. 5 ст. 15 цього Закону встановлено, що суб”єкт авторського права має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за використання твору встановлюються в договорах, що укладаються суб”єктами авторського права.
Відповідно до ст. 50 Закону використання творів без письмового дозволу (укладання ліцензійного договору) та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
В даному випадку, як було правильно встановлено судом першої інстанції, 22.12.2005р. між ТОВ “Первое музыкальное издательство” (Росія) та Позивачем було укладено Договір № 4001/06, відповідно до якого останній набув виключне майнове авторське право на музичні твори (пісні) ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до повноважень, переданих за договором, Позивач має виключне право використовувати твори шляхом їх відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічного виконання, публічного сповіщення та ін., а також право здійснювати будь-які юридичні дії, пов”язані з неправомірним використанням Творів.
Крім того, відповідно до п. 2.6 цього договору, Позивач має право надати право на проведення зборів за публічне виконання творів організації, що управляє майновими правами авторів на колективній основі, і він передав це право Третій особі 1 - Асоціації “Дім авторів музики в Україні”.
В той же час, як видно з матеріалів справи, 01.10.2006р. Позивачем було зафіксовано факт публічного сповіщення творів: ІНФОРМАЦІЯ_1 що пролунали в ефірі в музичній передачі “Новые песни о главном” на телеканалі “Інтер”. Також, 01.10.2006р. Позивачем було зафіксовано факт публічного сповіщення Твору ІНФОРМАЦІЯ_2 що пролунав в ефірі в музичній передачі “Караоке на Майдані” на телеканалі “Інтер”.
Даний факт сторонами не заперечується, доведений належними засобами доказування, зокрема, даними моніторингу ефіру та підтверджується поясненнями самих Відповідачів.
Згідно зі ст. 440 ЦК України та ст.ст. 31-33 Закону України “Про авторське право і суміжні права” використання твору можливо виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об”єкта авторського права
Відповідно до преамбули Закону України “Про авторське право і суміжні права”, виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об”єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Статтею 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Згідно положень ст. 31 вказаного Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб”єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп”ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп”ютер; імпорт примірників творів.
При цьому, цей перелік не є вичерпним.
Автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Згідно ст. 31 Закону України “Про авторське право та суміжні права” автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.
Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є, зокрема, його публічне сповіщення, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
Як встановлено судом першої інстанції, автори творів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на підставі авторських договорів, відповідно, №№ 60/03 від 03.03.2003р., 61/03 від 03.03.2003р. та 74/04 від 19.07.2004р. і 78/05 від 27.07.2005р. передали виключне майнове право на використання своїх творів на території всього світу ТОВ “Первое музыкальное издательство” строком на 2, 3 та 5 років, відповідно.
ТОВ “Первое музыкальное издательство” відповідно до Договору № 4001/06 від 22.12.2005р. передало Позивачеві виключне майнове авторське право на Твори на строк з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. на території України, що згідно п.2.1 цього Договору означає право дозволяти або забороняти відтворення, розповсюдження, імпорт примірників Творів для розповсюдження, публічний показ, публічне виконання, публічне сповіщення, переклад, переробку та аранжування Творів.
Відповідно до Ліцензійної угоди від 27.03.2006р., яка укладена між Компанією “TREVANO PICTURES LIMITED” (ліцензіар) та Відповідачем 1 (ліцензіат) та додатку №24 до нього, останній отримав виключне право на телевізійну трансляцію музичної передачі “Новые песни о главном” на території України. Ліцензійний період складав з 01.10.2006р. по 01.03.2008р.
Відповідно до договору № 5-ТВ/2006 про надання прав на проведення телевізійної зйомки від 28.12.2005р., який укладений між Відповідачем 1 (Компанія) та правовласником (Суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1), Відповідач 2 представляє Відповідачу 1 виключні права на телевізійну зйомку 26-ти випусків заходу (музикального ігрового заходу “Караоке на Майдані”), а телекомпанія оплачує одержані права у порядку та на умовах, встановлених даним договором. При цьому, правовласник гарантував телекомпанії, що має всі необхідні права та повноваження для надання компанії виключних прав на здійснення телевізійної зйомки заходу; розуміє та надає згоду на те, що телевізійний запис заходу може використовуватись телекомпанією на власний розсуд у будь-якій формі та будь-яким способом без обмеження строків та території (за виключенням перемонтажу готової телевізійної версії заходу та/або іншої зміни телевізійної версії заходу та створення на її основі іншого твору), з правом передачі третім особам без одержання будь-яких додаткових дозволів і без здійснення будь-яких додаткових платежів як правовласнику, так і будь-яким третім особам, у тому числі тим, які приймають участь у заході, за виключенням платежів, передбачених даним договором.
Таким чином, Відповідач 1 набув право публічного сповіщення аудіовізуальних творів “Новые песни о главном” та “Караоке на Майдані” на території України.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про авторське право і суміжні права” якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов”язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.
Як вбачається із матеріалів справи, Позивач набув виключні майнові авторські права на музичні твори, натомість Відповідачу 1 надано право на використання аудіовізуальних творів, складовими частинами яких, є, зокрема, музичні твори.
Судова колегія зазначає, що оскільки Відповідачем 1 01.10.2006р. було публічно сповіщено саме аудіовізуальні твори в цілому, а не окремі музичні твори, відсутні підстави вважати, що Відповідачем 1 було порушено виключні майнові авторські права Позивача.
Згідно зі статтею 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб”єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сповіщення Відповідачем 1 01.10.2006 року одного з випусків музичної передачі “Новые песни о главном” на телеканалі “Інтер” та випуску музичної ігрової передачі “Караоке на Майдані” відбулось цілком правомірно, на підставі ліцензійного договору та договору про надання прав на проведення телевізійної зйомки, який включає в себе право на використання телевізійного запису заходу будь-яким способом без обмеження строків та території.
Музична передача “Новые песни о главном” та музична ігрова передача “Караоке на Майдані” є цілісними аудіовізуальними творами, переробка яких згідно із ст. 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” може відбуватися виключно за наявності дозволу автора та/або особи, що володіє авторським правом. Аналіз Ліцензійної угоди від 27.03.2006р. між Компанією “TREVANO PICTURES LIMITED” та Відповідачем дає підстави стверджувати, що Відповідачеві 1 не було передане право на переробку телепередачі, отже він не міг виключити Твори зі складу цілісного аудіовізуального твору “Новые песни о главном”.
Аналіз договору № 5-ТВ-2006 від 28.12.2006р. також дає підстави стверджувати, що Відповідачеві 1 не було надано право на зміну телевізійної версії заходу та створення на її основі іншого твору
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сповіщення музичних творів, що увійшли як складова частина до цілісних аудіовізуальних творів (телевізійних передач), право на сповіщення яких одержано на законних підставах, за своєю суттю не є позадоговірним використанням авторського твору і не порушує прав Позивача як особи, що має виключне майнове авторське право.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, за кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.
Таким чином, автори творів мають право на справедливу винагороду за сповіщення їх творів, яку можуть отримати особисто, через повіреного, або через організацію колективного управління правами відповідно до ст.ст. 45, 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.
Оскільки автор доручає збір винагороди організації колективного управління, то остання, діючи в інтересах автора, має самостійно ініціювати укладення договору з телерадіоорганізаціями відповідно до процедури, передбаченої Господарським та Цивільним кодексами України.
З огляду на наведене, судова колегія, встановивши факт належної передачі відповідних авторських прав на музичний твір організації, що здійснила виробництво аудіовізуального твору (телевізійного фільму), дійшла висновку щодо відсутності у Позивача права заперечувати проти подальшого використання музичного твору у складі аудіовізуального твору та вимагати стягнення грошової компенсації у Відповідача 1.
Також, є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, вимога Позивача про заборону Відповідачеві 1 використовувати твори без виплати авторської винагороди Третій особі 1, оскільки підставою для використання будь-яких музичних та/або аудіовізуальних творів, відповідно ст. 32 до Закону України “Про авторське право і суміжні права”, є авторський договір, а не виплата винагороди організації колективного управління.
Крім того, згідно ст. 45 зазначеного Закону, Відповідач 1 має право виплачувати винагороду за використання творів безпосередньо авторам Творів або власнику прав на них, тому така заборона обмежуватиме як права Відповідача, так і права авторів творів.
При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем 2, в порушення ст.ст. 15, 32, 33 та п. 4 ст. 47 Закону “Про авторське право і суміжні права” ліцензійного договору на публічне виконання вищевказаного музичного твору не було укладено, сума авторської винагороди не була погоджена та виплачена, у зв”язку з чим, Позивач відповідно до пп. “г” ст. 52 Закону має право вимагати компенсації за порушення авторських прав.
Так, як видно з матеріалів справи, Відповідач 2, як організатор заходу під назвою “Караоке на Майдані”, здійснив телевізійну зйомку (відтворення) та публічне виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики - ОСОБА_4, автор тексту - ОСОБА_6).
Як вбачається із договору № 5-ТВ/2006 про надання прав на проведення телевізійної зйомки від 28.12.2005р., Відповідач 2 є організатором музичного видовищного ігрового заходу і як його організатор несе відповідальність за дотримання положень законодавства України про авторські і суміжні права.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп”ютер.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт здійснення Відповідачем 2 відтворення музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_2”, оскільки безпосередньо останній не здійснював виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп”ютер. Телевізійну зйомку музичної програми “Караоке на Майдані” здійснював Відповідач1 за договором із Відповідачем 2, але не безпосередньо Відповідач 2.
В той же час, відповідно до ст. 1 Закону публічне виконання - подання за згодою суб”єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім”ї або близьких знайомих цієї сім”ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час
Судова колегія констатує, що Відповідач 2 здійснив публічне виконання, тобто подання твору “ІНФОРМАЦІЯ_2” шляхом співу тексту такого Твору та подання фонограми музики твору під час музичного ігрового заходу “Караоке на Майдані”, оскільки вибір музичних творів у музичному заході “Караоке на Майдані” учасник заходу здійснює із переліку музичних творів, які запропоновані організатором такого заходу.
У той же час, Відповідач 2, як організатор видовищного заходу, не надав доказів того, що ним було укладено авторський або ліцензійний договір із суб”єктами авторських прав, з метою здійснення публічного виконання за згодою суб”єктів авторського права Твору “ІНФОРМАЦІЯ_2” (автор музики - ОСОБА_4, автор тексту - ОСОБА_6).
Відповідно до п. 4 ст. 47 Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов”язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
Як вказувалось вище, відповідно до ст. 50 Закону України “Про авторське право та суміжні права” використання творів без письмового дозволу з організацією колективного управління та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права.
Таким чином, відповідно до ст. 52 Закону Позивач має право заявляти вимоги про компенсацію за порушення авторського права.
Розмір такої компенсації визначений Позивачем в сумі 375 000,00грн. за порушення Відповідачем 2 належних Позивачу майнових авторських прав на музичний твір.
Згідно з п. г ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
У випадку стягнення компенсації замість збитків або отриманого доходу, суд має визначити їх масштаб (орієнтовні збитки), а не точну цифру, а саме, встановити належними засобами доказування наявність упущеної вигоди: можливої винагороди за аналогічне використання на умовах ліцензійного договору, яке або встановлювалось цим правовласником за попередніми угодами, або є усталеною практикою у даній сфері; прибуток від реалізації примірників твору, який прогнозувався, але не був отриманий через поширення контрафактної продукції.
Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правомірно застосовував мінімальний розмір компенсації, передбачений Законом, а саме, 10 мінімальних заробітних плат (розмір мінімальної заробітної плати на час здійснення порушення становить 375,00 грн.), що складає 3 750,00грн. (окремо за публічне виконання тексту музичного твору та музики музичного твору), а разом 7 500,00 грн., у зв”язку з відсутностю доказів одержання Позивачем суми винагороди у більшому розміру за аналогічне використання на умовах ліцензійного договору музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_2”.
Разом з тим, вимога про заборону Відповідачеві 2 використовувати Твори без виплати авторської винагороди третій особі, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки підставою для використання будь-яких музичних та/або аудіовізуальних творів, відповідно ст. 32 до Закону України “Про авторське право і суміжні права”, є авторський договір, а не виплата винагороди організації колективного управління.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ТОВ “Українська музична видавнича група” суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська музична видавнича група” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. у справі № 20/611 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська музична видавнича група” до Акціонерного товариства закритого типу “Українська незалежна ТВ-Корпорація” та Суб”єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Асоціація “Дім авторів музики в Україні” та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Компанія TREVANO PICTURES LIMITED, про заборону вчинення дій, стягнення 1 125 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права,- без змін.
2. Справу № 20/611 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.01.08 (відправлено)