№ 1-46/08

ПОСТАНОВА

24.01.2008 року                                                                                                  м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді           Підпалого В.В.,

при секретарі                       Прилуцькій  Н.М.,

за участю прокурора          Менчиця С.Є.,

захисника                             адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства обвинувачуються ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України.

Під час судового розгляду зазначеної справи, ОСОБА_5, який був визнаний постановою слідчого від 20.11.2007 року представником потерпілого у справі, заявив письмове клопотання, в якому просив направити зазначену кримінальну справу для проведення додаткового розслідування з мотиву неправильного визнання його представником потерпілих у справі, тобто  неправильності досудового слідства.

Заслухавши думку прокурора, захисника, підсудних, які заперечували проти направлення справи на додаткове розслідування, суд приходить до наступного висновку.

Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону, істотним порушенням кримінально- процесуального закону є таке порушення, що перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обгрунтоване рішення.

Крім того, згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, у тому числі характер і розмір шкоди, завданої злочином.

         Крім того, суд повинен всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, з метою постановлення обгрунтованного рішення у справі.

Згідно ст. 281 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження, всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були встановлені певні особи, не досліджені інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства, при вчиненні процесуального провадження, були неправильно застосовані норми кримінально - процесуального чи кримінального закону і, без усунення цих порушень, справа не може бути розглянута в суді.

Зокрема, відповідно до ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» суд, в разі, коли органи дізнання чи досудового слідства істотно обмежили законні права потерпілого (наприклад, обирати представника, порушувати клопотання, заявляти відводи, подавати докази, знайомитися з усіма матеріалами справи тощо) і поновити ці права на стадії судового розгляду справи неможливо, повинен із дотриманням вимог ст. 281 КПК України повернути справу на додаткове розслідування.

Встановлення потерпілих по справі законодавством покладено на органи досудового  слідства, а не на суд.

Так, у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені частинами 3 і 4 ст. 49 КПК (1001-05), мають його близькі родичі. Оскільки п. 11 ст. 32 КПК містить вичерпний перелік таких родичів (ними є батьки, один із подружжя, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), суди не вправі визнавати потерпілими у цих справах інших осіб.

Визнання потерпілим інших осіб є порушенням кримінально-процесуального законодавства.

Інші особи можуть бути представниками потерпілого в установленому законом порядку.

Так, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» представником потерпілого при провадженні у кримінальній справі може бути адвокат, законний представник, близький родич або інша особа, допущена до участі у справі за постановою дізнавача, слідчого, судді чи за ухвалою суду і повноваження якого засвідчуються відповідним дорученням.

Проте, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5  близьким родичем потерпілого ОСОБА_6 не являється, відповідного доручення від його близких родичей на представництво їх інтересів він не має.

Крім того, відповідно до ст. 370 ч. 2 п.  11 КПК України порушення вимог кримінально- процесуального закону про обовязковість пред'явлення матеріалів розслідування для ознайомлення потерпілому  та його представнику, є істотним порушенням кримінально- процесуального закону.

За таких обставин слідчий під час проведення досудового слідства безпідставно визнав  ОСОБА_5 представником потерпілого у справі, чим істотно обмежили законні права близких родичей ОСОБА_6, які належним чином встановлені не були.

 Згідно ст. 16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві органам досудового слідства.

Тому, суд, в судовому засіданні, був позбавлений можливості, з дотриманням процесуальної природи судового розгляду, належним чином усунути, вказані порушення вимог закону, навіть відповідно до  ст. 315-1 КПК України, оскільки судові доручення суд дає лише метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Таким чином, органи досудового слідства під час проведення досудового слідства, допустили істотне порушення кримінально- процесуального закону при розслідування кримінальної за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України.

Крім того, допустивши при вчиненні процесуального провадження неправильне застосування норм кримінально - процесуального закону, без усунення порушень яких, справа не може бути розглянута в суді, органи досудового слідства провели неправильне досудове слідство по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України.

Тому, клопотання ОСОБА_5, який був визнаний постановою слідчого потерпілим у справі,  про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України на додаткове розслідування, слід задовольнити, а кримінальну справу за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України, слід  направити прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування.

Під час додаткового розслідування з дотриманням вимог КПК України необхідно усунути зазначені порушення  та за потребою здійснити інші необхідні слідчі дії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16-1,  275, 281, 370 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_5, який був визнаний постановою слідчого потерпілим у справі,  про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України, на додаткове розслідування,-  задовольнити.

Кримінальну справу за обвинуваченням обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч. 2,  121 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 296 ч. 2 КК України направити прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід стосовно всіх підсудних залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя                                                                                                    В.В. Підпалий