Справа 2-357/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
судді: Супрун Г.Б.
при секретарі: Демченко Т.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа : приватний нотаріус ОСОБА_4 - про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а також ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ін. про усунення перешкод у користуванні права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири від 01.03.2006р. недійсним, мотивуючи свій позов тим, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 року проживає з ОСОБА_3 однією сім»єю, мають двох дітей - ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. 27.01.2004 року за договором купівлі-продажу, за спільні кошти, придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, де і проживають до цього часу. Для придбання квартири брали кредит, який разом погашали. Але, у зв»язку з фінансовими труднощами в кінці 2005 року вирішили взяти позику (кредит) під заставу. Відповідач ОСОБА_2погодився дати гроші у розмірі 60000 дол. США терміном на два місяці за умови сплати йому винагороди (процентів за користування кредитом) у розмірі 10000 дол. США. Потім з»ясувалось, на вимогу ОСОБА_2, 01.03.2006 року був підписаний не договір позики, а договір купівлі-продажу квартири. Оскільки спірна квартира була придбана за час спільного проживання, тому згідно ст.74 СК України вона є їх спільним майном і він не давав нотаріально посвідченої згоди на її відчуження, як це передбачено ст.65 СК України, тому просить визнати цей правочин недійсним на підставі ст.203, 215 ЦК України.
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, запропонувавши відповідачу укласти мирову угоду на суму 17000 доларів США з урахуванням інфляції. Але мирової угоди досягнуто не було. Пояснив, що ця квартира є спільним майном, оскільки набута його довірителем та ОСОБА_3 за час спільного проживання однією сім»єю, про що відповідачу ОСОБА_2було відомо. В 2006 році в їх сім»ї виникли матеріальні труднощі в зв»язку з порушенням кримінальної справи проти ОСОБА_1 і він був затриманий слідчими органами. Цю квартиру вони хотіли продати, щоб погасити кредит і розрахуватися з боргами. Після звільнення ОСОБА_1 він познайомився з ОСОБА_2, домовившись, що останній одразу дасть 30 000 дол. США в борг. Мій довіритель одразу домовився з державним нотаріусом ОСОБА_4 про те, що можливо буде оформлюватись договір позики. Коли прийшли оформляти договір позики, ОСОБА_2 не погоджувався на договір позики, а наполягав на укладанні договору купівлі-продажу квартири. ОСОБА_1 одразу заявив, що давати згоду на оформлення навіть фіктивного договору купівлі-продажу не буде.
Після того як ОСОБА_3 з ОСОБА_2 все ж таки уклали договір купівлі-продажу, то позивач сказав відповідачці ОСОБА_3, щоб вона сама і несла відповідальність за свої дії так як уклала це без його згоди.
Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала, пояснила, що укладала договір купівлі-продажу квартири, в якій проживає їх сім»я, без згоди на те її чоловіка- ОСОБА_1
В кімнаті для відвідувачів приміщення нотаріуса 01.03.2006р. були вона, ОСОБА_1, ОСОБА_2, його дружина та його тесть ОСОБА_8, вони обговорювали яким чином будуть укладати договір, ОСОБА_1не погодився на договір купівлі-продажу і залишив приміщення нотаріуса, але коли вона з ОСОБА_2зайшли до нотаріуса в кабінет, вона уклала договір купівлі-продажу. Ціна продажу квартири її не влаштовувала, але зробила це усвідомлено, на це вимушували вкрай тяжкі «безвихідні» життєві обставини та матеріальні труднощі, які склалися в їх сім»ї,необхідно було розрахуватися з боргами. Нотаріус роз»яснила наслідки договору купівлі-продажу. При цьому тиску на відповідачку ніхто не здійснював. Вона написала заяву, що в шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває. Так само вона повідомляла нотаріуса, що не перебуває у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах і при укладанні договору купівлі цієї ж квартири 27.01.2004р.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, пояснив, що з самого початку мова йшла про покупку квартири, тому він і познайомився з ОСОБА_1, який і пропонував продати квартиру. ОСОБА_2 пропонував йому сплачувати вартість квартири частинами, оскільки одразу суми в 60 тисяч доларів у нього не було. В кімнаті для відвідувачів у нотаріуса були він з дружиною, його тесть- ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в присутності всіх мова йшла про договір купівлі-продажу, про що ОСОБА_1 було відомо. Відповідачка писала заяву , що в шлюбі і в шлюбних відносинах не перебуває. Його дружина писала заяву, що вона дає згоду на покупку квартири. Запитавши у нотаріуса чи не потрібно такої ж заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1, на що останні відповіли, що ні в яких стосунках не перебувають.
Представник відповідача ОСОБА_9 проти позову заперечував. Пояснив , що відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, боргового договору не існує, існують розписки, в яких ОСОБА_3 неодноразово приймала гроші від ОСОБА_2 за продану нею квартиру і свідком отримання грошей був ОСОБА_1, що він посвідчував своїм підписом, в розписках саме йдеться про продаж квартири. Позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа : відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Печерського РУГУ МВС України в м. Києві, про усунення перешкод в користуванні власністю. Мотивує позов тим, що згідно договору купівлі-продажу квартири 1 березня 2006 року, посвідченого Київським міським приватним нотаріусом ОСОБА_4 і зареєстрованого в Бюро Технічної Інвентаризації м. Києва, ОСОБА_2 став власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1
Відповідно до п.9 вищезазначеного договору, продавець зобов»язався після його укладення у термін до 15 червня 2006 року звільнити квартиру. Однак взятого на себе зобов»язання більше як шістнадцять місяців і під будь-яким приводом зволікає із звільненням приміщення, більш того, намагалася продати квартиру, яку позивач уже придбав, для цього подавала оголошення в газету, також звернулася в органи міліції із заявою наклепницького характеру, в якій безпідставно звинувачувала ОСОБА_2 в скоєнні злочину.
Просить усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3 та виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без надання іншого приміщення, стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 42500 грн., а також судові витрати. А в задоволенні позову ОСОБА_1відмовити. Моральну шкоду обгрунтовує тим, що він та його сім»я(дружина, двоє малолітніх дітей)страждають від того, що позбавлені можливості користуватися своєю власністю, не бажаючи виконувати умови договору та звільняти квартиру, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звертаються до суду з позовами, він вимушений з»являтись як відповідач, просив стягнути моральну шкоду по 2500 грн. за кожний місяць проживання в його квартирі, а всього 42500 грн.
Представник 3-ї особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4- ОСОБА_10 в судовому засіданні просила в позові ОСОБА_1 відмовити, підтримала зустрічний позов ОСОБА_2Пояснила суду, що 1 березня 2006 року до нотаріуса звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з проханням посвідчити договір купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1. ОСОБА_3 пояснила нотаріусу, що має намір продати належну їй на праві приватної власності квартиру, яку вона придбала шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири. В п. 10 договору зазначено, що продавець, тобто ОСОБА_3 стверджує та повідомляє покупця, тобто відповідача, про те, що вищевказана квартира належить їй на праві особистої приватної власності.
Таким чином, на момент вчинення нотаріальної дії, посвідчення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 самостійно неодноразово стверджувала та підтверджувала той факт, що вона в шлюбі не перебувала (на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири 27 січня 2004 року) і не перебувала до моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири 1 березня 2006 року та не з ким не проживала і не проживає станом на 1 березня 2006 року однією сім»єю без укладення шлюбу. Нотаріус здійснювала свої повноваження в межах чинного законодавства.
Представник 3-тьої особи по зустрічному позову - ВГІРФО Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві в судове засіданні не з»явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належно, просить справу розглянути у його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 27.01.2004 року відповідачка ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири (а.с.5-6) та при цьому зробила письмову заяву, згідно з якої на момент укладання договору вона в шлюбі не перебувала. За квартиру згідно договору було сплачено 319 866 грн.
В даній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, що підтверджується довідкою формою №3 ( а.с.100).
Через два дні, а саме 29.01.2004р року ОСОБА_3 укладає договір іпотеки з АКБ «Укрсоцбанк», відповідно до п.1.3 договір нотаріально посвідчується та заставна вартість квартири визначається в 243 307 грн.
Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, п. 38 Договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчується за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно.
Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампу) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід»ємною частиною правовсановлюваного документу.
01.03.2006 року ОСОБА_3 продала квартиру ОСОБА_2згідно договору купівлі-продажу квартири В п. 2 договору зазначено,що квартира, що відчужується належить продавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 27 січня 2004 року зареєстровано в реєстрі № 240 та записано в реєстрову книгу № д 54-111 за реєстровим № 722/33224.
( а.с.8-10)
П.5 п.п.8 цього договору зазначено, що внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб.
П.5 п.п.15: усі умови цього договору відповідають інтересам продавця і узгоджені з ним.
В п. 10 зазначено: «я, продавець, стверджую і повідомляю покупця, про те, що квартира належить мені на праві особистої приватної власності, що підтверджується заявою, справжність підпису, на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 01 березня 2006 року та зареєстровано в реєстрі за № 408».
Також в заяві від 01.03.2006р., яку писала у нотаріуса, підтвердила, що вказана квартира не є об»єктом спільної власності, будь-яких прав щодо неї в інших осіб немає. Зміст ст.65, 74 СК України їй роз»яснено.( а.с.103).
Тобто, тричі документально ОСОБА_3 підтвердила, що спірна квартира належить їй на праві приватної власності. Таким чином нічиєї згоди на відчуження цієї власності згідно чинного законодавства України їй не потрібно.
Цей факт підтверджується показами допитаного в суді свідка ОСОБА_8 який пояснив, що він являється тестем відповідача ОСОБА_2Він особисто був присутній у нотаріуса в кімнаті для відвідувачів, коли оформляли договір, то його дочка надала нотаріусу заяву про те, що вона дає згоду чоловікові на купівлю квартири. На цей момент у нотаріуса, крім нього, дочки, зятя, були також присутні ОСОБА_3, ОСОБА_1 Запитавши у нотаріуса, чи не потрібно такої самої заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1, на що вони відповіли, що ні в яких стосунках не перебувають. Передача грошей відбувалась в його присутності, перший внесок становив 35000 дол.США. В подальшому на розписках при передачі грошей він особисто ставив свій підпис в якості свідка.
З наданих суду розписок вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово приймала гроші від ОСОБА_2 за продану нею квартиру згідно договору купівлі-продажу і свідком отримання грошей був ОСОБА_1, що він посвідчував своїм підписом, і ОСОБА_8, в розписках саме йдеться про продаж квартири. ( а.с.43-48).
В ч.1 п.1 ст. 57 СК України,- особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Ч. 1 ст. 21 СК України,- шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. (без реєстрації шлюбу не існує).
Ч. 2 ст. 21 СК України,- проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов»язків подружжя.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Позивач, посилаючись на ст.74 СК України, не надав судового рішення, згідно якого у нього з ОСОБА_3 виникла спільна сумісна власність і встановлено факт сумісного проживання і ведення спільного господарства, на підтвердження соїх вимог, не надано також іншого договору, яким би визначалося порядок придбання майна та спільного проживання.
Не влаштовувала ОСОБА_3 ціна , як вона заявила в суді, але їй ніхто не заважав продати квартиру іншій людині за ціною, яка її влаштовувала на той час, а саме 353 500 грн. Також ОСОБА_3 заявила в суді, що ОСОБА_2вона продавала квартиру з ремонтом, але в позову від 12.07.2006 року вона в своїй позовній заяві як обгрунтування свого позову посилалась на те, що - оскільки взимку нашу квартиру затопило, для ремонту потрібні гроші і ми почали їх шукати.
ОСОБА_3, погасивши заборгованість перед банком, за кошти ОСОБА_2, зробила знову ж таки за кошти ОСОБА_2 ремонт квартири і вже не будучи власником квартири, намагалася вдруге її продати, але вже набагато дорожче, що підтверджується нею особисто в позову до суду від 12 липня 2006 року та об»явою в газеті, яку вона надала як доказ.
Отже, при посвідченні договору купівлі-продажу квартири нотаріус дотримався всіх вимог, передбачених чинним законодавством України, перевірив правоздатність та дієздатність ОСОБА_3 та відповідача, роз»яснив як ОСОБА_3, так і відповідачу ОСОБА_2вимоги чинного законодавства України, а саме положення ст.ст. 182, 215-220, 225, 229-231, 133-235, 655, 657, 659, 660, 680 ЦК України, ст.ст. 65,177 СК України, про що зазначено в п. 21 договору. (а.с.9 зворот.).
22 січня 2007 року колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва прийняла судове рішення згідно якого договір купівлі-продажу спірної квартири визнано дійсним, а позовні вимоги ОСОБА_3 не обгрунтованими та такими, що не знаходять підтвердження. Рішення Апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувалося. (а.с. 29-31).
31 січня 2007 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним в зв»язку з тим, що він живе однією сім»єю з ОСОБА_3, є її чоловіком, згоди на продаж квартири не давав.
29.10.2007 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в зв»язку з неодноразовою неявкою позивача та його представника в судове засідання без поважних причин.( а.с.32).
На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що в позов ОСОБА_1 задоовленню не підлягає.
Зустрічні вимоги ОСОБА_2щодо усунення перешкод в користуванні квартири підлягають задоволенню.
Посилаючись на ст. 41 Конституції України, позивач стверджує, що самовільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 його квартирою, суттєво погіршує житлові умови його сім»ї , двох малолітніх дітей, створює перешкоди в користуванні квартирою, порушує право як власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним майном. За проживання відповідачі не сплачують позивачеві ніяких коштів, а договору найму житлового приміщення не укладалося. Тому на підставі ст. 319 ЦК України позивач бажає володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Згідно з укладено угодою, відповідачка мала право проживати в квартирі до 15 червня 2006 року, після чого брала на себе зобов»язання звільнити квартиру від наявних в ній речей та здійснити виписку всіх зареєстрованих в ній осіб. Строк проживання ОСОБА_3 та ін. осіб, які проживають з нею в належній позивачу квартирі не продовжувався.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 98 ЖК України тимчасові жильці зобов»язані на вимогу власника негайно звільнити приміщення. У разі відмови підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Враховуючи ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 позбавлений можливості користуватися квартирою, яка належить йому на праві власності, відповідачі не звільняють квартиру, що погіршує житлові умови сім»ї ОСОБА_12, який має двох малолітніх дітей), керуючись принципами поміркованості, розумності, суд важає, що моральну шкоду слід частково задовольнити в розмірі 5000 грн.
Згідно ст.88 ЦПК України задоволенню підлягають понесені документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного та відповідно до ст.ст. 182, 215-220, 225, 229-231, 233-235, 655, 657, 659, 660, 680 ЦК України, ст.ст. 65, 74, 177 СК України, ст.ст. 4, 15, 57,64, 209, 212-215 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову -ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа : приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, 3-тя особа : ВГІРФО Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про усунення перешкод в користуванні власністю задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку у відділенні ВГІРФО Печерського РУ ГУ МВС у м. Києві ОСОБА_3 та виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_1 без надання іншого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення та 51 грн. сплати держмита.
Скасувати ухвалу Печерського райсуду від 13.11.2007 року про забезпечення позову, якою заборонено ОСОБА_2відчужувати квартиру АДРЕСА_1, належну йому на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2006 року.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Печерський райсуд м. Києва.
Суддя : Супрун Г.Б.