УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-а-21237/11
Справа № 22а-21237/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.1 (Ш) суддя: Коноваленко М.І.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тернавському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ) про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2006 року –2008 роки в сумі 3891,90 грн, та зобов»язання відповідача надалі нараховувати щомісячну державної соціальної допомоги, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії, посилаючись на те, що позивач, як дитина війни, має право на щомісячну соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідач, у період з 2006 року по 2008 рік таку допомогу виплачував в меншому розмірі.
Позивач просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду, визнати дій відповідача щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01 січня 2006 року по 01.12.2008 року, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу за період з січня 2006 року по грудень 2008 року в сумі 3891,90 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 серпня 2009 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у перерахунку та виплаті з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року ОСОБА_2 сум підвищення до пенсії соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та ч.1 ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області призначити, донарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії соціальної допомоги з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та ч.1 ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
В задоволення іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмір мінімальної пенсії за віком не визначений. Розмір мінімальної пенсі за віком, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з»явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.4).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити недоплачені суми на її користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивача, як дитині війни, а з 01.01.2008 року здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 28.05.2008 року - в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, а саме: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року включно – 49,80 грн., дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.
Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо не врахування судом першої інстанції періодів дії норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Разом з тим, колегія суддів зважує на доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення судом першої інстанції наслідків пропуску позивачем річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України ухвалені відповідно 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, а позивач звернувся з позовними вимогами до суду першої інстанції 10.03.2009 року (а.с. 1), то колегія суддів вважає, що він пропустив річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування йому підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 09.03.2008 року включно.
При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на поважність причин його пропуску, оскільки про факт порушення свого права він дізнався в грудні 2008 року з засобів масової інформації.
Враховуючи приписи ст. 100 КАС України та визнаючи зазначену обставину поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія суддів поновлює позивачу цей строк, у зв’язку з чим доповнює резолютивну частину ухваленої судом першої інстанції постанови висновком по суті розглянутої вимоги.
В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 серпня 2009 року змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 – поновити».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: