АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», за участю третьої особи Іллічівської міської ради, про стягнення грошової компенсації вартості дачного будинку, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом на обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із 2000 року до 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого побудували дачний будинок АДРЕСА_1
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 вересня 2009 року відмовлено в задоволенні вимог про поділ дачного будинку в натурі. Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року. Ухвалою судді Верховного Суду України від 08 квітня 2010 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.
Посилаючись на те, що вищевказаний дачний будинок був збудований у період перебування сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі, вартість цього будинку складає 304488 грн., посилаючись на ч. 1 ст. 60 СК України, позивач просив стягнути на його користь із відповідачів солідарно вартість Ѕ частини вищевказаного дачного будинку в сумі 152 244 грн. Просив розглядати справу без його участі.(т. 1 а.с. 2-22, 219)
Відповідачка проти позову заперечувала, зазначала, що під час розгляду судами справи про поділ майна подружжя, судом встановлено, що вищевказаний дачний будинок не є об’єктом права спільної власності подружжя, він не був набутим у встановленому порядку, а провадження по справі має бути закрито з підстав, що такі вимоги розглядались судом. Просила розглядати справу без її участі, проте за участі її представника.(т. 1 а.с. 190-206, 222-226)
Третя особа просив розглядати справу за його відсутності.(т. 1 а.с. 137-138, 189)
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 31 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.(т. 1 а.с. 230-234)
В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення районного суду і постановити нове про задоволення позову. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд не з’ясував обставин по справі, не призначив судової експертизи для встановлення вартості будівлі і дійшов хибних висновків про відмову в позові. ( т. 1 а.с. 241-251)
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_4 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, сторони, у т.ч. шляхом вручення повісток їх представникам, про що у справі є докази. Термін дії нотаріально посвідчених довіреностей виданих сторонами не сплив, заяви про скасування(припинення) довіреностей та представництва до суду не надходили. Повідомлення на адресу Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» повернулось із відміткою працівників пошти, що за вказаною адресою організація не перебуває. (т. 2 а.с. 8-18 ) Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прибувших учасників судового розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на ч. 1 ст. 60 СК України. Колегія суддів апеляційного суду перевірила доводи апелянта та їх відхилила зважаючи на наступне.
За вимог ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідні роз’яснення містяться і в п.п. 23,24, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зокрема, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Судом встановлено, що із 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.(а.с. 3, 16)
За нотаріально посвідченим договором від 13 квітня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про поділ спільно нажитого майна, при цьому, дачний будинок не був предметом розподілу.(т.1 а.с. 202)
За рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 травня 2006 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3( (т.1 а.с. 205, 226)
Набравшим законної сили рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 вересня 2009 року відмовлено в задоволенні вимог про поділ в натурі дачного будинку АДРЕСА_1 Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року. Ухвалою судді Верховного Суду України від 08 квітня 2010 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.(т. 1 а.с. 2-7)
За змістом вказаних судових рішень встановлено, що оскільки земельна ділянка під забудову не надавалась, дозвільних документів на дачний будинок не має, він є самочинним будівництвом, а тому не може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. З цих підстав суд відмовив у позовних вимогах ОСОБА_1
Цих обставин позивач ОСОБА_1 , та його представник ОСОБА_2 не заперечували і в суді апеляційної інстанції.(а.с. 3-5, 78-80)
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини(ч. 3 ст. 61 цього Кодексу).
Заперечення відповідачів про відсутність правовстановлюючих документів на спірну будівлю АДРЕСА_1 Одеської області позивачем не спростовані.
Колегія суддів пропонувала, проте, позивач не надав до суду доказів(договорів, квитанцій, рахунків тощо) понесення ним витрат на придбання будівельних матеріалів та будівництво вищевказаної будівлі, не наведено і підстав для визнання солідарного обов’язку відповідачів повернути позивачеві заявлену останнім суму грошей, не встановлено таких і в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь, в порядку поділу майна подружжя, із відповідачів солідарно 152 244 грн.
При цьому, колегія суддів враховує, що позивач не позбавлений можливості користуватись цією будівлею(будівельними матеріалами) та встановленим порядком, за погодженням власника земельної ділянки на якій ця будівля розташована, звернутись до уповноваженого державного органу, про введення будівлі в експлуатацію
Зважаючи на вимоги ст. 88 ЦПК України, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідачів 1522.44 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 20-21, 128)
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують та не можуть бути визнані підставою скасування оскаржуваного рішення суду, а тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 308, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 березня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
Н.Д.Плавич