Справа № 2-25/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 січня 2011 року Шевченківський районний суд м Києва у складі:

головуючого –судді Малинникова О.Ф.

при секретарі –Смоловик М.С., Салійчук В.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та  Київської міської Ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування державного акту про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та зобов’язання виділити їй земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку, внести зміни до земельного кадастру та виготовити нові Державні акти на земельні ділянки, -

                                                     в с т а н о в и в :

          У березні  2006 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про зобов’язання відведення земельної ділянки площею 0,041 га для обслуговування житлового будинку та надати їй земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни будинку для його обслуговування.

 В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що  на її клопотання, подане до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про відведення земельної ділянки площею 0,041га для обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_1 вона отримала відповідь від начальника Головного управління земельних ресурсів від 22.11.2005р. №03-18/32688  про те, що формується кадастрова справа про те, що ця земельна ділянка відводиться ТОВ „Фірма Діброва” для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу. Необхідність у наданні  земельної ділянки позивачка пояснила тим, що власник будинку № 7, її сусід ОСОБА_2 зніс паркан і межею стала стіна її будинку, що позбавило її можливості обслуговувати належний їй будинок. Зокрема, позивач зазначила, що їй безпідставно відмовляли у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність такої можливості. Між тим є суміжна з її подвір’ям земельна ділянка розміром 0,041 кв.м, яка ніким не використовується. Оскільки їй було відмовлено та посилаючись на порушення відповідачем її права мати земельну ділянку у цілому розміром 0,10 га, просила задовольнити її вимоги, а також надати їй земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни будинку для його обслуговування.

     Ухвалою попереднього судового засідання  суду від  18 квітня 2006 року відмовлено позивачці у відкритті провадження в частині позову про встановлення межі земельної ділянки з власником ОСОБА_2 за непідсудністю спору ч.1 ст114 ЦПК.

      Ухвалою Апеляційного суду від 10 липня 2006 року (а.с.55,том-1) змінена ухвала Шевченківського районного суду м. Києва. Виключено з неї п.1 про відмову у відкритті провадження в частині позову про встановлення межі земельної ділянки з власником ОСОБА_2 з тих підстав, що відповідно до матеріалів справи, позивач, посилаючись на самочинні дії сусіда ОСОБА_2, який зніс огорожу між ділянками, у зв’язку з чим позбавив її можливостей обслуговувати будинок, та з врахуванням розміру її земельної ділянки, просила зобов’язати ГУ земельних ресурсів виділити їй додатково земельну ділянку 0,041 га, яка суміжна з її земельною ділянки і ніким не використовується.

          У вересні 2006 року ОСОБА_1 в уточненнях та доповненнях(а.с.88) до позовної заяви просила:

- виділити їй земельну ділянку 0,041 га, що прилягає до її садиби і ніким не використовується, врівень із сусідніми земельними ділянками №7 та № 11;

- виділити смужку землі завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку, огорожу якої зніс власник сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2

    У листопаді 2006 року позивач уточнила вимоги і просила зобов’язати виділити земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку та земельну ділянку 0,041 га, що прилягає до її садиби і ніким не використовується, врівень із сусідніми земельними ділянками №7 та № 11. А також просила підготувати необхідні документи і подати на затвердження до Київради після чого зобов’язати внести зміни до державного акту.

     У січні 2008 року позивач уточнила позовні вимоги (а.с.206 том-1) і просила:

- зобов’язати Київраду виділити земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку (а.с.12)

- зобов’язати Київраду виділити додатково земельну ділянку площею 0,015 га врівень із сусідніми земельними ділянками №7 та № 11 яка була у користуванні її батьків,

- зобов’язати внести відповідні зміни  до державного акту про приватизацію.

     У вересні 2009 року позивач уточнила позовні вимоги і просила:

- зобов’язати Київраду виділити земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку,

- встановити постійний безоплатний безстроковий сервітут на право проїзду по наявному шляху земельної ділянки, яка передана ТОВ «Фірма Діброва»,

- вважати межею між садибами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, виділеній фірмі  у довгострокову оренду

- внести відповідні зміни до Державного акту

 У заяві від 29.03.2010 року (а.с.76 том-2)  уточнено та доповнено вимоги позовної заяви, а саме позивач просила:

1. скасувати державний акт на ОСОБА_5 про право власності на земельну ділянку від 19.06.2008 року,

2. зобов’язати Київраду виділити земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку (а.с.12),

3. зобов’язати ГУЗР КМДА безоплатно:

- внести зміни до земельного кадастру відповідно із змінами розміру земельних ділянок ,

- виготовити нові  державні акти щодо права власності на відповідні земельні ділянки їй, позивачу та ОСОБА_5.

4. про встановлення постійного безоплатного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці  ТОВ «Фірма Діброва»

Ухвалою від 21 вересня 2010 року відмовлено у прийнятті позову ОСОБА_1 про встановлення постійного безоплатного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці  ТОВ «Фірма Діброва»до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та  Київської міської Ради, третя особа ТОВ «Фірма Діброва»ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

У заяві від 15 жовтня 2010 року (спростування заперечень відповідача на а.с.123 том-2) ОСОБА_1 просила задовольнити її уточнені вимоги викладені у заяві від 29.03.2010 року (а.с.76) в частині:

1. скасувати державний акт виданий ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку від 19.06.2008 року,

2. зобов’язати Київраду виділити їй земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку,

3. зобовязати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації безоплатно: внести зміни до земельного кадастру відповідно із змінами розміру земельних ділянок,  виготовити нові  державні акти щодо права власності на відповідні земельні ділянки їй, позивачу та ОСОБА_5.

  У червні 2010 року представник Київської міської ради у запереченнях проти позову зазначив, що згідно із ст..9 ЗК України у пунктах «а»-«л»визначені повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин щодо розпорядження землями територіальної громади м. Києва, передачі земельних ділянок із земель комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування у відповідності із ЗК України.

   По суті спору представник Київської міської ради пояснив, що  у липні 1998 року було передано у приватну власність ОСОБА_5, матері позивачки земельну ділянку площею 0,0584 га за адресою АДРЕСА_1, для  будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у відповідності із поданою нею заявою та долучених документів, зокрема, рішення Київського міськвиконкому № 194 від 15.02.1955 року про висновки обміру земель у забудованих кварталах Кагановичського району та технічного паспорту на домоволодіння від 14.07.1977 року.. згідно з якими була закріплена земельна ділянка площею 354 кв. м., тобто вказані розміри земельної ділянки, які були значно менше наданої ОСОБА_5 земельної ділянки за рішенням від 07.07.1998 року № 65, остання не оспорювала межі земельної ділянки та погодилась із її розміром.

    Позивачкою на підставі її заяви та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.09.2000 року  № 6-3275 (АВМ № 315699) було отримано виданий їй Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0591 га по АДРЕСА_1 зареєстрованого у книзі запису державних актів на право приватної власності на землю від 21.11.2000 року № 79-2-00990. Тому підстав для задоволення вимог немає і у позові представник відповідача просив відмовити.

    У письмових запереченнях представник ГУЗР КМДА (а.с. 118) щодо позову про зміну Державного акту щодо розміру земельної ділянки пояснив, що Рішення КМР було прийнято згідно із ст..17 ЗК України та Декретом КМУ від 26.12.92 № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», заяви ОСОБА_5 та долучених документів, рішення Київського міськвиконкому № 194 від 15.02.1955 року про висновки обміру земель у забудованих кварталах Кагановичського району та технічного паспорту на домоволодіння від 14.07.1977 року, відповідно до яких  за домоволодінням по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 354 кв. м.

     У відзиві на позовну заяву треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначили, що  спірні правовідносини між ними та ОСОБА_1 щодо користування земельними ділянками були вирішені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 9 грудня 2002 року, яким їх, відповідачів було  зобов’язано знести самовільні будови на частині земельної ділянки позивачки, що було ними виконано. Рішенням Шевченківського районного суду від 19 жовтня 2005 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до Київського міського управління земельних ресурсів про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю ОСОБА_5. Суд встановив, що ОСОБА_5 надана земельна ділянка загальною площею 0,0584 га за рішенням КМР від 07 липня 1998 року № 65 згідно з актом встановлення існуючих меж, підписаних у тому числі ОСОБА_2, який погодився з установленням меж  із сусідами. У рішенні суд посилається також на рішення   Голосіївського районного суду м. Києва від 9 грудня 2002 року, яким був вирішений спір між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 А також зазначено, що Рішенням Київської міської ради від 12.02.2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було отримано як співвласниками земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 Державні акти  про право власності на землю по факту існуючих земельних меж встановлених Державними актами на право власності домоволодінь № 5 та № 9. Порушення прав позивачки при наданні Державних актів щодо земельної ділянки домоволодіння № 7 згідно з нормами законодавства не було.(а.с.133)

У судовому засіданні позивач та її представник, підтримали позовні вимоги, уточнені у заяві  від 3 грудня 2010 року (а.с.170 том-2), а саме просили:

- зобов’язати Київську міську раду скасувати Державний акт виданий ОСОБА_2 від 19.06.2008 року на право власності на земельну ділянку,

- зобов’язати Київську міську раду виділити їй земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку, як таку, що була помилково виключена із земельної ділянки при встановленні межі між садибами № 7 та № 9, проте ГУЗР КМДА не виправив допущеної помилки;

- зобов’язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації безоплатно:- внести зміни до земельного кадастру відповідно із змінами розміру земельних ділянок ,- виготовити нові  державні акти щодо права власності на відповідні земельні ділянки їй, позивачу та ОСОБА_5.

Представник Головного управління земельних ресурсів КМДА підтримала заперечення проти позову з посиланням на письмові відзиви у матеріалах справи.    Представник Київської міської ради , оповіщений про день розгляду справи, у судове засідання не з’явився, у попередніх судових засіданнях підтримував письмові заперечення проти позовних вимог позивача у повному обсязі.  

Треті особи, якими було подано письмовий відзив із запереченнями  (а.с.133 том-2) не з’явились у судове засідання, про час і місце розгляду справи були повідомлені.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника та представника Головного управління земельних ресурсів КМДА, дослідивши матеріали справи, у тому числі висновок КНДІСЕ, яким проведена судова будівельно-технічна експертизи від 16 жовтня 2007 року, вважає  позов таким, що не підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивачка просила збільшити земельну ділянку, додатково виділивши їй 0,041 га, посилаючись на незаконну відмову у наданні їй цієї ділянки, незважаючи на  те, що вона має право на отримання у власність земельної ділянки виходячи із визначеного у ч.1 ст121 Земельного Кодексу України розмір земельної ділянки –0,1 га., а також просила надати їй додатково відрізану частину земельної ділянки завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку для обслуговування її будинку  з сторони сусіда ОСОБА_2. Позивач згодом змінила вимоги у частині позову про виділення їй  земельної ділянки 0,041 га по АДРЕСА_2 врівень з ділянками АДРЕСА_3, оскільки Рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 року земельну ділянку по АДРЕСА_2, розміром 1,53 га для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу було передана у оренду ТОВ «Фірма Діброва», і просила встановити постійний безоплатний сервітут на право проходу та проїзду по земельній ділянці, виділеній   ТОВ «Фірма Діброва». Ухвалою від 21 вересня 2010 року їй відмовлено у прийнятті позову в частині встановлення постійного безоплатного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці  ТОВ «Фірма Діброва»з посилання на ч.1 ст.114 ЦПК України.

   Згодом позивач уточнила вимоги і просила зобов’язати Киїраду виділити їй додатково земельну ділянку вздовж глухої стіни її будинку у розмірі –1м. довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни

  У письмових  поясненнях та уточненнях позовних вимог, у судовому засіданні позивачка стверджувала, що від земельної ділянки садиби № 9 з боку глухої стіни будинку при інвентаризації земель у 1955 році було помилково відрізано смужку землі шириною в 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни впродовж земельної ділянки при виготовленні документації. Після  того як власник земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 самочинно зніс огорожу, яка перебувала на відстані 1 м від її будинку, чим позбавив її можливості проводити ремонт, приймаючи до уваги розмір її земельної ділянки, який не відповідає встановленим нормам, тому просила зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виділити їй додаткову ділянку розміром 0,041 га, яка суміжна з її ділянкою,  та надати додатково земельну ділянку вздовж глухої стіни її будинку у розмірі –1м.знесення забору сусідом ОСОБА_2, який проживає у садибі №7, що межує з її садибою, вона не може обслуговувати будинок, зокрема з боку глухої стіни.

У процесі розгляду справи позивач, посилаючись на отримання ОСОБА_2. Державного акту на право власності на земельну ділянку у 2008 році,  знову уточнила вимоги і просила:

- зобов’язати Київську міську раду скасувати Державний акт виданий ОСОБА_2 від 19.06.2008 року на право власності на земельну ділянку,

- зобов’язати Київську міську раду виділити їй земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку, як таку, що була помилково виключена із земельної ділянки при встановленні межі між садибами № 7 та № 9, проте ГУЗР КМДА не виправив допущеної помилки;

- зобов’язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації безоплатно:- внести зміни до земельного кадастру відповідно із змінами розміру земельних ділянок ,- виготовити нові  державні акти щодо права власності на відповідні земельні ділянки їй, позивачу та ОСОБА_5.

     Згідно із п.34 ч.1 ст. 26, ст..59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2 ст.22 Закону України «Про столицю   України –місто-герой Київ»про повноваження Київської міської ради з питань (ч.1 ст.116 ЗК України) слідує, що набуття права власності та права користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності на території м. Києва є виключною компетенцією Київської міської ради, якою приймаються відповідні акти з цих питань, на підставі яких виникає право власності або користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.9 Земельного кодексу України до повноважень  Київської  і  Севастопольської  міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача  земельних  ділянок   комунальної   власності   у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання   земельних   ділянок  у  користування  із  земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

    Як встановлено судом, Рішеннями Київської міської ради від 07 липня 1998 року № 65 згідно з актом встановлення існуючих меж передано у власність ОСОБА_5, матері ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0,0584 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Після смерті матері ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 21 вересня 2000 року, ОСОБА_1 за заповітом від 21 вересня 2000 року, зареєстрованим державним нотаріусом 2-ої Київської державної нотаріальної контори за № АВМ № 315698 та згідно із Державним актом на право приватної власності на землю за № ІІІ-КВ №121704 від 21 листопада 2000 року, є власником будинку і земельної ділянки по вул. Римського-Корсакова, 9 у м. Києві. Розмір площі земельної ділянки  - 0,0591 га.

  Досліджуючи матеріали справи у частині позову до відповідачів про надання земельної ділянки для обслуговування її будинку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку за обставин що склалися, суд встановив, що позивачка зверталась з цього питання до компетентних органів, однак питання не було вирішено.

Як зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 жовтня 2007 року, призначеної  ухвалою суду  від 4 травня 2007 року, відстань між будинками АДРЕСА_1 становить від 3,15 м до 3,23 м, що не відповідає діючим нормам п. 3.25 ДБН 360-92 (Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень). Можливість провести розміщення межі між цими суміжними ділянками, зокрема із спорудженням мощення вздовж глухої стіни будинку № 9  існує шляхом влаштування межі (паркану) між цими земельними ділянками на відстані 1 м від глухої стіни будинку № 9.  Існуюча відстань від тильної сторони будинку № 9  до межі між земельними ділянками не дозволяє спорудження мощення.

  Посилання позивача на те, що необхідна для обслуговування будинку з тильного боку смужку землі шириною в 1 м впродовж земельної ділянки помилково вилучена, тобто відрізана при інвентаризації у 1955 році, то при дослідженні цих обставин на підставі наданих документів судом встановлено наступне. Рішенням Київської міської ради від 07.07.1998 року № 65 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель»було передано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0584 га за адресою АДРЕСА_1, кв.1 для  будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель. Рішення Київської міської ради було прийнято згідно із ст..17 ЗК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», та на підставі заяви ОСОБА_5 та долучених до неї документів, рішення Київського міськвиконкому № 194 від 15.02.1955 року про висновки обміру земель у забудованих кварталах Кагановичського району та технічного паспорту на домоволодіння від 14.07.1977 року. Відповідно до вказаних документів  за домоволодінням по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 354 кв. м., тобто вказані розміри земельної ділянки, які були значно менше наданої ОСОБА_5 земельної ділянки за рішенням від 07.07.1998 року № 65. ОСОБА_5 погодилась із розміром земельної ділянки.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом  від 21 вересня 2000 року позивачці видано Державний акт на право власності на землю у розмірі 0,0591 га  від 21 листопада 2000 року за № 79-2-00999 для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель.   

  Згідно з Рішенням Київської міської ради від 12.02.2004 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_2, як співвласниками земельної ділянки, площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_3 були отримані Державні акти  від 20 червня 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 про право власності кожним  на ? частину земельної ділянки –0,1000 га  та ОСОБА_2. отримав Державний акт на ?  частину цієї земельної ділянки –0,1000 га,  по факту існуючих земельних меж встановлених Державними актами на право власності домоволодінь № 5 та № 9.

 З огляду на вищенаведені документи та інші матеріали справи після прийняття  спадщини позивачем з боку відповідачів не було ущемлення її права на землю. Судом також на підставі наданих третіми особами та відповідачами документів, а також поясненнями сторін та третіх осіб у справі встановлено, що не було допущено порушення прав позивачки при наданні Державних актів щодо земельної ділянки домоволодіння № 7, які  прийняті у встановленому порядку згідно з нормами вищенаведених законів.

  За життя мати позивачки погодилась із встановленими межами і не оспорювала розміру земельної ділянки садиби № 9.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між ОСОБА_1 та третіми особами щодо користування земельними ділянками були предметом розгляду Голосіївського районного суду м. Києва, згідно з рішенням якого від 9 грудня 2002 року, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов’язано відповідачів   знести самовільні будови на частині земельної ділянки, що належить позивачці Рішення суду виконано і як зазначили у відзиві треті особи не було ніяких спорів між ними з питання порушення ними прав позивачки.   

       Рішенням Шевченківського районного суду від 19 жовтня 2005 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до Київського міського управління земельних ресурсів про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю ОСОБА_5. Суд встановив, що ОСОБА_5.надана земельна ділянка загальною площею 0,0584 га за рішенням КМР від 07 липня 1998 року № 65 згідно з актом встановлення існуючих меж, підписаних у тому числі ОСОБА_2, який погодився з установленням меж  із сусідами. У цьому рішенні суд посилався також на рішення   Голосіївського районного суду м. Києва від 9 грудня 2002 рокута зазначив, що згідно з Рішенням Київської міської ради від 12.02.2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3  по факту існуючих земельних меж встановлених з домоволодіннями № 5 та № 9.

 Як вище зазначено кожен із співвласників має Державний акт на право користування відповідної частиною земельної ділянки розміром ),1000 га. Порушення прав позивачки при наданні Державних актів щодо земельної ділянки домоволодіння № 7 згідно з нормами законодавства не було виявлено.

   Що стосується посилань позивачки на висновок експерта стосовно аварійного стану будинку та  забезпечення його обслуговування, то як зазначено у акті (а.с.189 (зворот) експерт вважає , що є можливість влаштування межі (паркану) між  земельними ділянками № 7 та № 9 на відстані 1 м  від глухої стіни будинку № 9. (п.4) Інших можливостей, зокрема спорудження мощення вздовж глухої стіни будинку № 9 для захисту фундаменту та ремонту у відповідності із будівельними нормами та правилами, яким не відповідає існуюча відстань між будинками  в межах від 3,15 м до 3,23 м, не дозволяє виконати спорудження мощення ( п.5). Однак ці питання стосуються визначення межі між садибами і мають вирішуватись у встановленому законом поряду відповідними установами або судом за підсудністю місця знаходження земельних ділянок.

 Посилання позивача на вилучення смуги землі біля глухої стіни її будинку при проведенні інвентаризації у 1955 році або при виготовленні документів не знайшли підтвердження при вирішенні справи за відсутності доказів.

   Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав стосовно зобов’язання судом Київської міської ради виділити позивачці земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку, як таку, що була помилково виключена із земельної ділянки при встановленні межі між садибами № 7 та № 9.  

     З огляду на зазначені обставини немає підстав для задоволення вимог  ОСОБА_1 до Київської міської Ради про зобов’язання скасувати Державний акту про право власності  ОСОБА_5 на земельну ділянку та зобов’язання Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації безоплатно: внести зміни до земельного кадастру відповідно із змінами розміру земельних ділянок,  виготовити нові  державні акти щодо права власності на відповідні земельні ділянки їй, позивачу та ОСОБА_5.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 9, ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст. 26, ст..59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2 ст.22 Закону України «Про столицю   України –місто-герой Київ»та керуючись ст.ст.10,57.60,209,212,213,214, 215,294,296  ЦПК України, суд

                                                 в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та  Київської міської Ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування державного акту про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та зобов’язання виділити їй земельну ділянку завширшки 1 м, довжиною 9,92 м вздовж глухої стіни її будинку, внести зміни до земельного кадастру та виготовити нові Державні акти на земельні ділянки –відмовити.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Апеляційна  скарга  подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.                    

Суддя:                                                               О.Ф. Малинников.